Маньківка
МАНЬКІ́ВКА — селище міського типу Черкаської області, райцентр. Маньків. селищ. раді підпорядк. с-ще Жолудькове. М. знаходиться у серед. течії р. Маньківка (притока Кищихи, бас. Південного Бугу), за 180 км від обл. центру (на Сх.) та Києва (на Пн.), за 12 км від автошляху міжнар. значення Київ–Одеса і за 4 км від залізнич. ст. Поташ. Її оточують ліс. масиви (1434 га, з них бл. 50 % займають дуби, 25 % — граби, зростають ясени, липи, берези). Побл. с-ща Жолудькове бере початок р. Бики (притока Кищихи). Об’єкти природно-заповід. фонду місц. значення: заказники Джумів (створ. 2012, 14,4 га), Кинашівський (10 га), Курбетівський (18 га; обидва — 1979), Свячене (2007, 2 га; усі — гідрол.), Монькове (48 га), Трушове (27,2 га; обидва — 2008), Троянове (2007, 30,5 га; усі — ботан.), Стрілецький (1983, 2 га, ентомол.), пам’ятки природи Алея дубів (0,1 га, ботан.), Ставок (27 га, гідрол.; обидва — 1972), заповідне урочище Герман (1993, 240 га). Пл. М. 13,8 км2. За переписом насел. 2001, проживали 8644 особи (складає 93,8 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 7728 осіб; переважно українці. Виявлено залишки поселень доби бронзи (6), трипіл. (6) і черняхів. (5) культур. Існує низка версій щодо походження назви: від кореня «манька», що означає «ліва рука» (тобто поселення, що лежить від великого шляху ліворуч); від імен — козака Уман. сотні Манька Педоренка, корчмарки Маньки та дочки польс. короля Стефана Баторія Марії. Ймовірно, М. засн. бл. 1609, коли польс. сейм надав у розпорядження магнатам Калиновським т. зв. Уман. пустелю. За кілька років вона вже була позначена на карті князя М.-К. Радзивілла. У писем. джерелах М. вперше згадується 1622. У 1629 тут нараховувалося 649 дворів. Калиновські звели 3 фортеці та палац. Побл. М. діяв Троїц. монастир, у якому деякий час перебував монах Гедеон (Юрій; син Б. Хмельницького). У серед. 17 ст. поселення відвідав сирій. мандрівник П. Алепський. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Відтоді М. кілька разів зазнавала руйнувань від польс. і турец.-татар. загонів. 1648–74, 1681–83, 1702–12 — сотенне містечко Уман. полку. За Андрусів. перемир’ям 1667 — знову у складі Польщі. 1726–1832 — у володінні магнатів Потоцьких (їхні маєтки цар. уряд конфіскував за участь у польс. повстанні). 1768 було 191, 1783 — 284 двори. 1797–1925 — у складі Київ. губ., 1797–1923 — Уман. пов. 1830 проживали 2600 православних і 14 католиків. 1838–58 — центр 5-ї сотні Києво-Поділ. округу військ. поселень. Тут містилися штаб 2-го гусар. полку, взвод кавалерії та волосна управа. Збереглася одна з казарм, яку перебудували під приміщення для лікарні. 1840 створ. школу кантоністів, у якій навчали дітей місц. селян. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. — село, волос. центр. 1860 відкрито 3-річну цивіл. школу, 1876 — 2-класне, 1910 — 4-класне училища. 1872 проживали 1437, 1900 — 4156 осіб. На поч. 20 ст. діяли олійня, 2 млини, 10 вітряків, 2 кузні. 1914–17 багато маньківчан мобілізували, понад 200 осіб загинули. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у серед. червня 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 1920 проживали 5780 осіб. 1923–30 — у складі Уман. округи; 1932–54 — Київ., від 1954 — Черкас. обл.; 1930–35 — Буцького, 1962–65 — Жашків. р-нів. 1923–30, 1935–62 та від 1965 — райцентр; від того ж року — смт. Жит. чинили опір проведенню насильниц. колективізації, за що потерпали від голодомору 1932–33. У 1930-х і на поч. 1950-х рр. у М. зазнали сталін. репресій 63 особи. Від 28 липня 1941 до 7 січня 1944 та від 15 січня до 7 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 2 травня 1942 нацисти на роздоріжжі М.–Жолудькове розстріляли бл. 50 євреїв (1981 відкрито пам’ят. знак). За визволення М. і Маньківщини відзначилися Герої Рад. Союзу П. Калашников, В. Коннов, П. Кучумов, О. Федюков (тут й похов.), М. Чечетко, повний кавалер ордена Слави С. Жарков та ін. У парку Слави на брат. могилі рад. воїнів, які загинули в боях побл. М., — монумент Слави. 1958 до М. приєднали с. Кинашівка. 1960–95 працював Маньківський майоліковий завод «Колорит». У 1980-х рр. радгосп «Маньківський» був одним із провідних в Україні з виробництва молока (щорічні надої складали бл. 4 тис. кг на корову). Нині у М. — 2 заг.-осв. школи, міжшкіл. навч.-вироб. комбінат, рай. центр дит. та юнац. творчості, дит. школа мистецтв, позашкіл. дит. оздоров. заклад «Дивокрай»; рай. Центр культури і дозвілля, центр. бібліотека для дорослих, рай. бібліотека для дітей; центр. рай. лікарня. Є військ. частина. Виходить рай. г. «Маньківські новини». Нар. колективи аматор. мистецтва рай. Центру культури та дозвілля: хор ветеранів війни і праці «Джерело», духовий оркестр і гурт «Пізня зустріч». Реліг. громади: УПЦ МП (церкви св. Михаїла та св. Косми і Даміана), УПЦ КП (церква св. Михаїла), адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. Встановлено пам’ятники Т. Шевченку, воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, па-м’ятні знаки жертвам голодомору (4), козакам Маньків. сотні та ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Серед видат. уродженців — психолог В. Корольчук, математик В. Середенко; композитор, музикознавець, співак О. Дзбанівський, актриса, театр. діячка, нар. арт. України В. Кімберська; рад. держ. і військ. діяч, двічі Герой Соц. Праці Б. Бугаєв (є погруддя); переможець чемпіонатів СРСР і Європи зі стрільби Ю. Гутовський. У М. та селах Нестерівка, Поминик і Подібна працював Герой Соц. Праці Т. Гиндич.
Рекомендована література
- див. Маньківський район.
Фотоілюстрації
Населені пункти 