Маркопіль Львівської області
МАРКО́ПІЛЬ — село Бродівського району Львівської області. Маркопіл. сільс. раді (утвор. 1992) підпорядк. с. Шишківці. М. знаходиться на лівому березі р. Серет-Маркопільський (див. Луг; притока Серету, бас. Дністра), побл. межі зі Зборів. р-ном Терноп. обл., за 138 км від обл. центру та за 36 км від райцентру. Пл. М. 1,85 км2. За переписом насел. 2001, у М. мешкали 703, у Шишківцях — 300 осіб; станом на 2017 — відповідно 644 і 286; переважно українці. У М. виявлено городище давньорус. часу та поселення висоц. культури. Засн. 1628 шляхтичем Яковом Собеським і назване на честь його новонародженого сина Марка (загинув під час протистояння польс. і козац.-селян. військ у ході Визв. війни під проводом Б. Хмельницького; його зобразив Г. Сенкевич у романі «Ogniem i mieczem»). У тому ж році М. надано Маґдебур. право. Після 1652 містечком володів молодший брат Марка — польс. король Ян ІІІ Собеський. 1688 у писем. джерелах уперше згадується Маркопіл. замок (мав форму квадрата 120 × 115 м із 4-ма бастіонами; донині збереглися вали; археологи знайшли фрагменти скляних виробів і вікон. скла, керам. кахлю, метал. шпору, бронз. пряжку та кільце 17 ст., метал. ніж 16–17 ст. та ін. артефакти того часу). 1717 під час пожежі згоріло багато будівель. 1785 мешкали 337, 1880 — 1047 осіб. Після 1-го поділу Польщі 1772 М. відійшов до Австрії (1867–1918 — Австро-Угор. імперії). У 2-й пол. 19 ст. — у власності мецената, колекціонера, політ. діяча, графа укр. походження В.-К. Дідушицького. 1918 — у складі ЗУНР, 1919–39 — Польщі, від 1939 — УРСР. 1921–34 — містечко Зборів., 1934–39 — Бродів. пов.; 1921–39 — Терноп. воєводства. Наприкінці 1930-х рр. проживали 1,3 тис. осіб (українців — 93 %, поляків — 5 %, євреїв — 2 %). Від 1939 — село. За наказом більшов. влади декілька сімей вивезено у різні частини СРСР. Жит. зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. мешканці брали участь у зброй. боротьбі у загонах ОУН–УПА. У рад. період М. входив до складу Вербівчиц. сільс. ради. Нині у М. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок», Нар. дім, фельдшер.-акушер. пункт. 1998 створ. шкіл. істор.-краєзн. музей (бл. 1 тис. експонатів; розділи: «Давня історія», «Маркопіл. замок», «М. у період світ. війн», «Шкільництво М.»). Пам’ятки архітектури: церкви Різдва Пресвятої Богородиці (змурована 1892–96 за проектом арх. Ю. Захаревича в стилі еклектики з використанням візантій., роман. і румун. елементів; храм вінчає пірамідал. купол у волин. стилі; перед 1-ю світ. війною розписи виконав А. Манастирський) та Вознесіння Христового (дерев’яна, зведена на поч. 1930-х рр. на пагорбі посеред цвинтаря; на її місці однойм. храми були здавна; однонавова, одноверха, з гранчастою вівтар. частиною, до якої з Пн. прибудована ризниця; оточена піддашшям на приставлених кронштейнах; на зх. фасаді над входом — балкон, у пд. стіні — бічний вхід; вертикально шальована дошками та лиштвами; на гребені багатосхилого даху ближче до сх. краю — світловий восьмерик, оббитий бляхою, вкритий банею з ліхтарем та маківкою). За однією з легенд, тут раніше було с. Ретв’яни з монастирем. Під час одного з татар. набігів з’явилася Богородиця, що дало можливість селянам врятуватися. На подяку Пресвятій Марії створ. ікону. 1898 укр. кардинал, митрополит УГКЦ Сильвестр Сембратович місц. образ Богоматері проголосив чудотворним, надавши відпуст для його почитання, що після понад півстоліт. перерви 1999 відновлено єпископом Зборівським М. Колтуном. 1904 та у 1930-х рр. містечко відвідав митрополит Андрей Шептицький. Нову ікону Маркопіл. Божої Матері Вознесенської намалював О. Курилас. 2000 поряд із церквою Вознесіння Христового освячено каплицю, у наступ. році — Хресну Дорогу.
Рекомендована література
- Турчин А. Брідщина колись і тепер // Броди і Брідщина. Торонто; Онтаріо, 1988;
- Вуйцик В., Івасейко С., Слободян В. Українські церкви Бродівського району. Л., 2000;
- Лаврін П. Археологічні пам’ятки з околиць с. Маркополя Бродівського району // Археол. дослідж. Львів. університету. 2002. Вип. 5;
- Рибчинський О. Маркопіль — містечко з землі // Вісн. інституту «Укрзахідпроектреставрація». Л., 2002. Ч. 12;
- Лаврін П. Містечко Маркопіль. Дрогобич, 2003;
- Його ж. Маркопільський замок: спроба локалізації // Бродівщина — край на межі Галичини й Волині: Мат. 2-ї краєзн. конф. Броди, 2008;
- Його ж. Маркопіль місто і село: Короткий нарис історії. Дрогобич, 2008.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Населені пункти 