Мартове
Визначення і загальна характеристика
МАРТОВЕ́ — село Печенізького району Харківської області. Знаходиться на лівому березі Печенізького водосховища на р. Сіверський Донець (притока Дону), за 69 км від обл. центру, за 14 км від райцентру та за 36 км від залізнич. ст. Чугуїв. На землях Мартів. сільс. ради — місц. значення ландшафт. Печеніз. заказник (2001, 365,7 га) і частина регіон. ландшафт. парку «Печеніз. поле» (1999, 4,9 тис. га). Площа 5,59 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2234; на поч. 2017 — 1973 особи (українців — бл. 90 %, росіян — 7 %, євреїв, вірменів, ґаґаузів — 3 %). На тер. М. та у її околицях виявлено неоліт. стоянки (5–4 тис. до н. е.), поселення періоду бронзи (2 тис. до н. е.), черняхів. (перші ст. н. е.) і салтів. (8 — поч. 10 ст.) культур та сіверян (8–9 ст.). Д. Багалій у М. дослідив 7, а за його межами — 29 курганів 1-ї пол. 3 — поч. 1 тис. до н. е. З часу заснування у 1666 село називали Амартоветь, Мартовети, пізніше — Мартова. Від серед. 1970-х рр. — М. Спочатку побл. Мартів. затону поселилися козаки Б. Іванов, І. Хмельниченко, Л. Семченко, В. Лаза- ренко та ін. На цих землях був розташ. один із козац. сторож. постів. 1732 тут служили 497 козаків. 1742–65 — сотенна слобода Харків. полку. Посаду сотника обіймав Г. Черноглазов. У 2-й пол. 18 ст. працювали гуральня та селітроварня. 1779 мешкала 1191 особа. До 1796 — слобода Чугуїв. пов. Харків. намісництва; відтоді до 1923 — Валків. пов.; 1796–1835 — Слобід.-Укр., 1835–1925 — Харків. губ. У 1-й чв. 19 ст. — волос. центр. Пізніше М. увійшло до складу Хотимлян. волості. 1848 сотні людей померли від холери. 1864 проживали 2570 осіб, було 437 дворів. У 2-й пол. 19 ст. щорічно відбувалися 2 ярмарки. 1893 відкрито церк.-пара-фіял. школу. 1914 мешкала 7081 особа. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 після відступу денікінців остаточно встановлено більшовицьку. Жит. чинили опір проведенню примус. колективізації, за що потерпали від голодомору 1932–33. У 1930-х рр. репресували 14 осіб. Від 1932 — у складі Харків. обл. Від 12 червня 1942 до поч. березня 1943 та у серед. березня — серпні 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Під час визволення села відзначився 13-річ. П. Піддубний (на могилі — пам’ятник). Нацисти спалили багато хат. На фронтах 2-ї світової війни воювали 450 мартівчан, з них понад 350 загинули. У центрі села у брат. могилі похов. 367 воїнів-визволителів. 1964 на базі артілі «Маяк» створ. овоче-молоч. радгосп «Мартівський» (нині агрофірма «Мартова»). 1963–91 — у складі Чугуїв. р-ну. 2008 Мартів. сільс. раду визнано найкращою у Харків. обл. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; культурно-спорт. комплекс ім. І. Добрянського, філія центр. рай. б-ки; амбулаторія заг. практики — сімей. медицини; готель «Martova laguna». 1952–2008 функціонував нар. хор «Самоцвіти», що виступав у Печеніз., Чугуїв. та ін. р-нах Харків. обл., Києві, Донецьку, а також РФ (Омську, Москві) і Польщі. Діє реліг. громада Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ МП. Встановлено мемор. комплекс воїнам-землякам і воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — письменник, публіцист, перекладач П. Василенко та диригент, засл. діяч мистецтв України і Марій. АРСР В. Куценко.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
