Мартове

МАРТОВЕ́ — село Печенізького ра­йону Харківської області. Знаходиться на лівому березі Печенізького водо­сховища на р. Сіверський Донець (притока Дону), за 69 км від обл. центру, за 14 км від райцентру та за 36 км від залізнич. ст. Чугуїв. На землях Мартів. сільс. ради — місц. значе­н­ня ландшафт. Печеніз. заказник (2001, 365,7 га) і частина регіон. ландшафт. парку «Печеніз. поле» (1999, 4,9 тис. га). Площа 5,59 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 2234; на поч. 2017 — 1973 особи (українців — бл. 90 %, росіян — 7 %, євреїв, вірменів, ґаґаузів — 3 %). На тер. М. та у її околицях виявлено неоліт. стоянки (5–4 тис. до н. е.), поселе­н­ня періоду бронзи (2 тис. до н. е.), черняхів. (перші ст. н. е.) і салтів. (8 — поч. 10 ст.) культур та сіверян (8–9 ст.). Д. Багалій у М. дослідив 7, а за його межами — 29 курганів 1-ї пол. 3 — поч. 1 тис. до н. е. З часу заснува­н­ня у 1666 село називали Амартоветь, Мартовети, пізніше — Мартова. Від серед. 1970-х рр. — М. Спочатку побл. Мартів. затону поселилися козаки Б. Іванов, І. Хмельниченко, Л. Семченко, В. Лаза- ренко та ін. На цих землях був роз­таш. один із козац. сторож. постів. 1732 тут служили 497 козаків. 1742–65 — сотен­на слобода Харків. полку. Посаду сотника обі­ймав Г. Черноглазов. У 2-й пол. 18 ст. працювали гуральня та селітроварня. 1779 мешкала 1191 особа. До 1796 — слобода Чугуїв. пов. Харків. намісництва; від­тоді до 1923 — Валків. пов.; 1796–1835 — Слобід.-Укр., 1835–1925 — Харків. губ. У 1-й чв. 19 ст. — волос. центр. Пізніше М. уві­йшло до складу Хотимлян. волості. 1848 сотні людей померли від холери. 1864 проживали 2570 осіб, було 437 дворів. У 2-й пол. 19 ст. щорічно від­бувалися 2 ярмарки. 1893 від­крито церк.-пара-фіял. школу. 1914 мешкала 7081 особа. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 після від­ступу денікінців остаточно встановлено більшовицьку. Жит. чинили опір проведен­ню примус. колективізації, за що потерпали від голодомору 1932–33. У 1930-х рр. ре­пресували 14 осіб. Від 1932 — у складі Харків. обл. Від 12 червня 1942 до поч. березня 1943 та у серед. березня — серпні 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Під час визволе­н­ня села від­значився 13-річ. П. Під­дубний (на могилі — памʼятник). Нацисти спалили багато хат. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 450 мартівчан, з них понад 350 загинули. У центрі села у брат. могилі похов. 367 воїнів-визволителів. 1964 на базі артілі «Маяк» створ. овоче-молоч. радгосп «Мартівський» (нині агрофірма «Мартова»). 1963–91 — у складі Чугуїв. р-ну. 2008 Мартів. сільс. раду ви­знано найкращою у Харків. обл. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; культурно-спорт. комплекс ім. І. Добрянського, філія центр. рай. б-ки; амбулаторія заг. практики — сімей. медицини; готель «Martova laguna». 1952–2008 функ­ціонував нар. хор «Самоцвіти», що ви­ступав у Печеніз., Чугуїв. та ін. р-нах Харків. обл., Києві, Донецьку, а також РФ (Омську, Москві) і Польщі. Діє реліг. громада Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ МП. Встановлено мемор. комплекс воїнам-землякам і воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — письмен­ник, публіцист, пере­кладач П. Василенко та диригент, засл. діяч мистецтв України і Марій. АРСР В. Куценко.