МАРʼЯ́НІВКА — село Шполянського ра­йону Черкаської області. Знаходиться на однойм. річці (притока Гнилого Ташлика, бас. Дніпра), за 74 км від обл. центру; на Зх. прилягає до м. Шпола, на Пд. Сх. — до с. Матусів, на Пн. і Сх. — до с. Сигнаївка (обидва — Шполян. р-ну). Площа 5,41 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 1315; станом на 2017 — 1125 осіб; пере­важно українці. Засн. на поч. 18 ст. Після 2-го поділу Польщі 1793 М. ві­ді­йшла до Рос. імперії. 1797–1925 — село Київ. губ.; 1796–1923 — Звенигород. пов.; у 19 — на поч. 20 ст. — Шполян. волості. Побл. М. проходила межа з Черкас. пов. 1885 від­крито церк.-парафіял. школу. За Всерос. пере­писом насел. 1897, проживали 1508 осіб. На­прикінці 19 ст. тут працювали 13 вітряків. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у червні 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 1923–25 — у складі Корсун., 1925–27 — Черкас., 1927–30 — Шевченків. округ; 1932–54 — Київ., від 1954 — Черкас. обл.; від 1923 — Шполян. р-ну. Жит. потерпали під час голодомору 1932–33 (встановлено прі­звища 179-ти жертв), за­знали сталін. ре­пресій. Від серпня 1941 до січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 392 марʼянівці. 1971 проживали 2057 осіб.

Наказом Держ. комітету природ. ресурсів України від 20 травня 2005 уточнено місце знаходже­н­ня гео­графічного центру України на пн. околиці М. (49°01ʼ39ʼʼ пн. ш., 31°28ʼ58ʼʼ сх. д.). Перші припуще­н­ня про його тутешнє знаходже­н­ня зроблено 1991, а доведено через бл. 20 р. унаслідок дослідж., проведених НДІ геодезії і карто­графії (Геогр. центр України від­критий 1989 і до 2005 офіційно ви­знавався на пн.-сх. околиці смт Добровеличківка Кіровогр. обл.). Нині у М. — навч.-вихов. комплекс, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Встановлено погру­д­дя Т. Шевченка, памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, памʼятні знаки жертвам голодомору 1932–33 та на місці Геогр. центру України. Серед видат. уродженців — прозаїк, публіцист, літературо­­знавець М. Слабошпицький.