Масандрівський парк

МАСА́НДРІВСЬКИЙ ПАРК  — парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (від 1972). Знаходиться у смт Масандра Ялтин. міськради АР Крим. Площа 44,1 га. Охороняється від 1960. Перебуває у підпорядкуванні Міністерства екології та природокористування України, упр. здійснює спіл. адміністрація парків-пам’яток садово-парк. мистецтва заг.-держ. значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський». Старовин. парк складався із 3-х частин: Верх., Серед. та Нижньої Масандр. До природно-заповід. фонду України віднесено тільки парк у Нижній Масандрі (знаходиться нижче траси Сімферополь–Ялта), засн. у 1840-х рр. графом М. Воронцовим; далі належав його сину С. Воронцову, потім перейшов у власність Воронцових-Дашкових, від 1889 — імператорів Олександра ІІІ, Миколи ІІ. У Верх. Масандрі зведено палац (див. Масандрівський палац-музей), ця тер. не входить до складу М. п. Середня Масандра до 1917 — виноградники та тютюнові плантації (нині не перебуває у складі М. п.). До розбудови М. п. ці землі використовували також як розсадник цінного посадк. матеріалу. Планування ландшафт. М. п. здійснив садівник К. Кебах. На тер. М. п. знаходиться мислив. будинок, зведений для М. Воронцова. У 1890–1900 М. п. облаштували для цар. родини, висадили багато екзотів (садівник Енке). У рад. роки поруч із М. п. збудовано 16-поверх. готель «Ялта». М. п. розташ. на схилі з перепадом висот бл. 200 м, із Пд. його обмежує Чорне море. Є невеликий ставок і струмки, кам’я-нистий сад. 1985 налічувалося бл. 200 видів і культиварів дерев, кущів та ліан, станом на 2009 — 142. Тут трапляється 6 видів деревно-чагарник. рослин, занес. до Червоної книги України. Під час створення М. п. зберегли дерева дуба пухнастого (зараз їм бл. 500 р.), тису ягідного (бл. 300 р.), ялівцю високого, сосни кримської та ін. видів від природ. лісу. Висаджено багато інтродуков. видів (деякі майже одночасно з посадками у ННЦ УААН «Нікітський ботанічний сад», куди їх завозили вперше), тому у М. п. є вікові дерева сосни приморської, дуба коркового (віком бл. 150 р.), пінії (бл. 100 р.), а також старі секвої вічнозелені, кипариси вічнозелені, кедри ліванські та атлаські. Створену ще К. Кебахом алею троянд періодично оновлюють, є пальмова алея (із трахікарпусу Форчуна). У насадженнях трапляються сосна Бунге, криптомерія японська, кедр річковий каліфорнійський, метасеквоя роз-січеношишкова, декілька видів магнолії, дуб кам’яний, каштан їстівний, лавр благородний, лавровишня лікарська, самшит віч­нозелений, бамбук (листоколосник синьо-зелений). З абориген. видів привертають увагу кизил справжній (є гай віком бл. 100 р.), суничник дрібноплодий, іглиця понтійська, плющ звичайний тощо. Рослини зібрані у цікаві ландшафтні композиції, між ними багато галявин. М. п. становить інтерес для наук. дослідж.; зелені насадження та архіт. оформлення потребують реконструкції.

Завантажити статтю