Матюші

МАТЮШІ́ — село Білоцерківського ра­йону Київської області. 2017 Матюшів. сільс. рада уві­йшла до складу Фурсів. обʼ­єд­наної територіал. громади. М. знаходиться на р. Роставиця (притока Росі, бас. Дніпра), за 26 км від автошляху Київ–Одеса, за 18 км від райцентру та залізнич. ст. Біла Церква. Площа 6,3 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 1275; станом на 2017 — 1186 осіб; пере­важно українці. Побл. М. досліджено 8 давніх курганів і зна­йдено скарб рим. монет. Село засн. у 1710-х рр. шляхтичем Д. Матусевичем. 1740 проживали 200 осіб. Від 1774 — у власності графів Браницьких. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. 1796–1925 — село Київ. губ.; 1797–1919 — Васильків., 1919–23 — Білоцерків. пов.; під­порядковувалося Трушків. волості. 1861 від­крито церк.-парафіял. школу. 1886 мешкали 1910 осіб, було 239 дворів, працювали 2 водяних млини, 3 за­їжджих двори, існувала церква. На поч. 20 ст. Браницьким належало бл. 1,1 тис. дес., родині Матусевичів — понад 100 дес., 15-ти замож. селян. господарствам — понад 200 дес. землі. Браницькі також мали бл. 900 дес. лісу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Білоцерків. округи; від 1932 — Київ. обл. У 1920-х рр. тут діяли числен­ні антибільшов. пов­стан. загони. На поч. 1930-х рр. мешкали бл. 5 тис. осіб. Жит. чинили опір проведен­ню примус. колективізації, за що 1932–33 потерпали від голодомору (померли понад 1,6 тис. осіб). Декілька замож. селян. сімей депортували до Сибіру. У до- та післявоєн­ні роки мешканці за­знали сталін. ре­пресій. Від 15 липня 1941 до 30 грудня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. під­пі­л­ля, за участь у якому нацисти роз­стріляли 6-х матюшівців. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали понад 500 воїнів-земляків, з них 171 загинув. 1956 споруджено ГЕС. У рад. період працював один з найбільших на Білоцерківщині колго­спів, голові якого К. Чарнику 1966 за значні досягне­н­ня в роз­витку тварин­ництва та заготівлі мʼяса, молока, вовни й ін. с.-г. продуктів присвоєно зва­н­ня Героя Соц. Праці. У зразково-показ. село для демонструва­н­ня пере­ваг соціаліст. господарюва­н­ня неодноразово привозили іноз. делегації, зокрема з Франції, Фінляндії, Канади, Арґентини, Японії, Індії, Ірану, Сирії, Су­дану, Малі; тут побував й президент Югославії Й. Тіто з дружиною. Нині у М. — агрофірма «Матюші» (кер. — інвестор із Чехії П. Томан), фермер. госп-во «Чечіль-Сад» (вирощує саджанці плод. дерев і кущів). Є заг.-осв. школа, дитсадок; б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. На поч. 1990-х рр. зведено церкву архангела Михаїла. Функціонує фізкультурно-спорт. осередок. Роз­винений зелений туризм. Встановлено мемор. комплеск «Батьківщина-мати» воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, памʼятний знак жертвам голодомору 1932–33. Серед видат. уродженців — вчений-агроном І. Глеваський, журналіст, письмен­ник Л. Бровченко (працював у газетах «Київська правда», «Радянська Україна», «Голос України»; автор книг про педагога В. Сухомлинського, наймолодшого академік АН УРСР Ю. Глебу та ін.); учасник правозахис. руху М. Матусевич; учасник 2-ї світової вій­ни, Герой Радянського Союзу Д. Левицький; заслужений тренер України В. Дзюба (дзюдо та самбо), легко­атлет П. Човгун. У М. мешкає художник П. Петрик, картини якого зберігаються у Білоцерків. краєзн. музеї та будинку орган. музики.