Машина

МАШИ́НА (франц. machine, від лат. machinа — при­стрій, знаря­д­дя, споруда) — сукупність механізмів, що здійснюють за­дані доцільні рухи для пере­творе­н­ня енергії, викона­н­ня робіт або збира­н­ня й обробле­н­ня інформації. М. за­стосовують для зменше­н­ня навантаже­н­ня на людину або повної її заміни при виконан­ні конкрет. зав­да­н­ня. Люди здавна використовують у повсякден. діяльності прості М. — механізми, що змінюють величину або напрям сили без спожива­н­ня енергії (важіль, колесо, блок). Першим ві­домим зразком склад. М. як при­строю, що пере­творює енергію одного виду в ін., вважають водяне колесо, яке використовували для наповне­н­ня зрошув. систем у Стародав. Єгипті та Персії (пере­творювало енергію падаючої води в обертал. рух). У період Рим. імперії та подальші часи конструюва­н­ня М. мало приклад. характер і було орієнтоване насамперед на вдосконале­н­ня ручних знарядь праці, військ. і буд. техніки. Знач. поштовхом для роз­витку тех. про­гресу стало створе­н­ня 1784 шотланд. винахідником Дж. Ват­том парової М., вина­йде­н­ня на­прикінці 19 ст. двигуна внутр. згоря­н­ня, електро­двигуна, турбіни. Первісно М. називали при­стрій, що містив рухомі частини і слугував для пере­творе­н­ня мех. енергії, однак із появою та роз­витком електроніки зʼявилися М. без рухомих частин, зокрема ЕОМ (див. Обчислювальна техніка). Кон­струкційно М. складається із деталей, вузлів та агрегатів, кожен з яких має предметну чи функціон. спеціалізацію та узгоджений з ін. елементами. Деталь — елемент М., що становить одне ціле і не може бути ро­зі­браний без руйнува­н­ня на простіші складові; вузол — роз­ʼємне або нерозʼємне зʼ­єд­на­н­ня декількох деталей, яке можна зі­брати окремо від ін. складових частин М., здатне виконувати певні функції у виробах одного при­значе­н­ня лише спільно з ін. складовими; агрегат — вузол машини, що забезпечує повну взаємозамінюваність і само­стійно виконує властиві йому функції (їх можна за­стосовувати не тільки в кон­струкції певної М., а складати з них М. різних компонувань). За ознаками за­стосува­н­ня та пошире­н­ня в машинобудуван­ні деталі поділяють на стандартні (виготовлені від­повід­но до держ., галуз. чи ін. стандартів), уніфіков. (запозичені з ін. виробу), оригін. (сконстру­йов. для певної М.). Залежно від осн. при­значе­н­ня, роз­різняють енергет., робочі й інформ. М. Енергет. М. при­знач. для пере­творе­н­ня будь-якого виду енергії у мех. (електро­двигуни, двигуни внутр. згоря­н­ня, турбіни, парові М., електрогенератори та ін.). Робочі М. поділяють на технол. (матеріалом є предмет у твердому, рідкому й газоподіб. станах) і транс­порт­ні. До технол. М. належать металооб­робні й ткац. вер­стати, прокатні стани, млини, печі, полігр. М. та ін., до транс­порт. — автомобілі, літаки, електро- й тепловози, крани, конвейєри, під­йомники тощо. Інформ. М. пере­творюють, обробляють та пере­дають інформацію (ЕОМ, мех. і електрон. регулятори, муз. інструменти, апарати звʼязку та ін.). Шляхом комбінува­н­ня різних М. створюють машин­ні агрегати — тех. системи, що складаються з одного або декількох уніфіков. агрегатів, сполучених послідовно чи паралельно. За­звичай до їхнього складу входять двигун, пере­давал. механізм і робоча або енергет. машина, нині до них часто додають інформ. М. Викори­ста­н­ня інформ. М. для керува­н­ня енергет. і робочими М. зумовило появу кібернет. М., здатних адаптуватися до зміни навколиш. середовища на основі за­стосува­н­ня систем штуч. інтелекту. За ступ. автоматизації роз­різняють М. з ручним керува­н­ням, М.-автомати та М.-напів­автомати. М. з ручним керува­н­ням виконують свої функції тільки за без­посеред. участі в їхній роботі людини, яка запускає і зупиняє М., керує усіма її процесами (метало- та деревооб­робні вер­стати, транс­порт­ні, транс­­портувальні, буд., швейні М.). М.-автомат — само­стійно діюча машина, у якій пере­творе­н­ня енергії чи матеріалів від­бувається без беспосеред. участі людини (поділяють на технол., енергет., транс­порт­ні, обчислюв., побут. та ін.). Сукупність М.-автоматів, що виконують певний технол. процес, становить автомат. лінію. У М.-напів­автоматів для по­вторе­н­ня робочого циклу на основі попередньо за­даної керуючої про­грами необхідне обовʼязк. втруча­н­ня людини (мікрохвильова піч). За ступ. універсальності М. поділяють на універсал., спеціалізов., спеціальні. Найпоширеніша група — універсал. М., які здійснюють різнопланові технол. та транс­­порт­ні операції, повʼязані з обробле­н­ням та пере­робле­н­ням різноманіт. предметів, енергет. чи інформ. потоків (металорізал. вер­стати, ковальсько-пресо­ві, транс­порт­ні та транс­портувальні М., персон. компʼютери тощо). Спеціалізов. М. пере­роб­ляють обʼєкти однієї номенклатури, що від­різняються формою, роз­міром чи властивостями (різьбонарізні вер­стати, домен­ні печі, вальцювал. обладна­н­ня та ін.); спец. — предмети праці тільки певної форми, роз­мірів, властивостей (вер­стати для обробле­н­ня лопаток газових турбін, автомобілі для пере­везе­н­ня тільки певного виду вантажу: цементо-, бензо-, панелевози тощо). Наук. основи роз­робле­н­ня та екс­плуатації М. ви­вчає машино­знавство.

Завантажити статтю