Машинобудування

Визначення і загальна характеристика

МАШИНОБУДУВА́ННЯ — комплексна галузь промисловості, основним при­значе­н­ням якої є виготовле­н­ня засобів виробництва для інших галузей промисловості, транс­порт­них засобів, а також споживчих товарів та продукції оборон­ного при­значе­н­ня. Це один з потуж. секторів промисловості, що обʼ­єд­нує 20 спеціалізов. галузей, концентрує понад 15 % вартості осн. засобів та 6 % оборот. активів промисловості. М. забезпечує 6,5 % реалізов. продукції промисловості, в ній зайнято 16,4 % робітників, які працюють на 4483 під­приємствах галузі. Нар.-госп. значе­н­ня М. як основи важкої промисловості в усіх економічно роз­винутих країнах світу без­перервно зро­стає. Це зумовлено тим, що на маш.-буд. під­приємствах виготовляють знаря­д­дя виробництва для створе­н­ня матер. благ. Роз­виток М. є однією з неодмін. умов для забезпече­н­ня тех. про­гресу і під­вище­н­ня екон. ефективності виробництва в мас­штабах країни. М. тісно повʼязане й комплексно роз­вивається з металооб­робле­н­ням. У Рос. імперії М. не набуло до­стат. роз­витку. Заг. екон. від­сталість країни зумовлювали невеликі мас­штаби виробництва та не­значне за­стосува­н­ня машин. Росія була оснащена сучас. знаря­д­дями виробництва у 4 рази гірше, ніж Англія, у 5 — ніж Німеч­чина, у 10 — ніж США. Майже 50 % пром. устаткува­н­ня і машин імпортували з країн Зх. Європи й США. 1913 в Рос. імперії діяло 750 маш.-буд. під­приємств (без металооб­роб.), зокрема в Україні — 235, де в 9-ти губ. працювало 47,3 тис. робітників. Окрім того, на зх.-укр. землях на 45-ти маш.-буд. під­приємствах з кількістю понад 20 робітників працювало бл. 7 тис. осіб.

Роз­виток М. в Україні від­бувався в умовах залуче­н­ня іноз. капіталу. Перші невеликі під­приємства з виробництва с.-г. машин створ. в Україні в серед. 19 ст. (1846 їх було 4, 1854 — 8, 1863 — 25). Потужні під­приємства засн. у 1870-х рр. в Одесі (завод Й. Гена), Харкові (заводи Е. Мельгозе, М. Гельферіх-Саде), Єлисавет­граді (нині Кропивницький, АТ «Ельворті Роберт і Томас»), а також у Києві, Бердянську (нині Запоріз. обл.), Миколаєві, Херсоні. На кін. 19 ст. в Україні знач. рівня роз­витку досягло лише транс­порт­не машинобудува­н­ня й сільськогосподарське машинобудува­н­ня: збудовано найбільші в Рос. імперії паровозобуд. заводи — Харків. (див. «Завод ім. В. Малишева») і Луган. (див. Луганський тепловозобудівний завод); зароджується вагонобудува­н­ня (Миколаїв, Київ); 1895 почали споруджувати Миколаївський суднобудівний завод. 1896 у Кр­аматорську (нині Донец. обл.) під­приємець К. Ґампер побудував мех. завод, що виготовляв крани, устаткува­н­ня для шахт (нині Старокр­аматорський машинобудівний завод), у Катерино­славі (нині Дні­про), Харкові, Горлівці (нині Донец. обл.) та ін. містах працювали під­приємства з виробництва не­склад. устаткува­н­ня для металург., вугіл. пром-стей. На зх. землях України М. було пред­ставлене пере­важно ремісн. майстернями. Лише у Львові, Станіславі (нині Івано-Франківськ), Стрию (нині Львів. обл.) діяло кілька знач. вагонобуд. і вагоноремонт. заводів. 1912 в Україні виробляли 60 % всієї продукції с.-г. М. європ. частини Росії, проте в абсолют. цифрах продукція М. була не­значною; понад 40 % машин і знарядь для с. господарства імпортували. В усій продукції М. в Україні виробництво с.-г. машин і знарядь становило бл. 40 %, транс­порт­них — 25 %, решта — устаткува­н­ня для ін. галузей нар. господарства, значне місце за­ймали машини й апарати для харчової промисловості, особливо цукр., олійножир., спирт., борошно­мельно-крупʼяної (під­приємства Києва, Сум, Бердичева). Сприятл. умови роз­витку М. в Україні у минулому використовували слабо. Хоч Україна й належала до найбільших пром. регіонів Рос. імперії та давала 20–25 % маш.-буд. продукції, однак М. було малогалуз. і технічно від­сталим.

У СРСР створ. потужне багатогалуз. М., на під­приємствах якого було зайнято 1/3 всіх пром. робітників й виробляли майже всі ві­домі на той час види машин, приладів та устаткува­н­ня, роз­вивали електроніку, обчислюв., авіац., ядерну та космічну техніку. Темпи роз­витку М. в СРСР були значно вищі, ніж усієї промисловості. 1968 валова продукція М. і металооб­робле­н­ня зросла порівняно з 1913 у 675 разів, а валова продукція всієї промисловості — у 78,6 рази. Найшвидше роз­вивалися ті галузі М., що забезпечували тех. оснаще­н­ня провід. галузей промисловості: енергетичне машинобудува­н­ня, електротехнічна промисловість, вер­статобудува­н­ня, гірнича промисловість, хімічне машинобудува­н­ня, будівельно-шляхове машинобудува­н­ня, під­йомно-транс­порт­не машинобудува­н­ня, транс­порт­не машинобудува­н­ня, тракторобудува­н­ня, с.-г. М. тощо. Як свідчила офіц. статистика, за 1957–68 в НДІ й на пром. під­приємствах СРСР створ. і запущено в серійне виробництво понад 35 тис. нових типів машин та устаткува­н­ня і понад 12 тис. нових видів приладів і засобів механізації.

В Україні М. було однією з найбільших галузей промисловості як за кількістю зайнятих у ній робітників (33,1 %), так і за вартістю валової продукції (20,5 %) та осн. пром.-вироб. фондами (18,2 %). Створ. в Україні багатогалуз. і високороз­винуте М. стало провід. галуз­зю промисловості СРСР, знач. мірою забезпечило сучас. технікою не лише Україну, а й ін. республіки, частину його продукції екс­портували. Для роз­витку М. в Україні були сприятл. умови, зокрема наявність кваліфіков. робочої сили, роз­винутої металургії й енергетики, індустр. р-нів, створ. ще в дорад. часи, знач. наук.-тех. потенціалу у великих містах. Важливим чин­ником для роз­витку М. були потреби промисловості та с. господарства України в багатьох видах машин, також її геогр. положе­н­ня — близьке роз­ташува­н­ня до ін. густонасел. й економічно роз­винутих р-нів СРСР, зручне залізничне і мор. сполуче­н­ня для екс­порту продукції галузі. На поч. 1922 в М. України на цензових під­приємствах 9-ти губ. працювало лише 37 тис. робітників (78 % до рівня 1913). У цей час від­новлено й роз­ширено виробництво на Луган. і Харків. паровозобуд. заводах, створ. та від­будовано низку під­приємств з виробництва с.-г. машин і знарядь; з випуску машин для харчової промисловості — Кіровогр. завод с.-г. машин (нині завод «Ельворті»), Сум. маш.-буд. завод (див. Сумське машинобудівне науково-виробниче обʼ­єд­на­н­ня), Фастівський завод хімічного машинобудува­н­ня та ін.; 1923 збудовано Харківський велосипедний завод.

Швидкими темпами роз­вивалося М. у довоєн­ні роки. Середньорічні темпи приросту продукції М. становили 41,6 % при 19,4 % по промисловості загалом. Завдяки капітал. буд-ву в Україні значно роз­винулося паровозобудува­н­ня, тракторне і с.-г. М., особливо комбайнобудува­н­ня, вер­статобудува­н­ня, електротех. пром-сть. 1929–30 збудовано комбайн. цех і роз­почато скла­да­н­ня комбайнів на заводі «Комунар» (нині Запоріз. автомоб. завод; див. «АвтоЗАЗ-ДЕУ»); 1934 введено в дію Новокр­аматорський машинобудівний завод, що випускав складне металург. устаткува­н­ня, прокатні стани, ковальс.-прес., під­йомно-транс­порт­ні, гірн.-шахтні машини й устаткува­н­ня. У 1930-і рр. роз­почали роботу Харківський тракторний завод, Кр­аматорський завод важкого вер­статобудува­н­ня, вер­статобуд. заводи в Харкові, Києві, Одесі, Дні­проп. завод металург. обладна­н­ня (див. «Дні­проважмаш»). У цей період реконстру­йовано на новій тех. основі одні з найбільших маш.-буд. заводів України і СРСР — Харків. і Луган. паровозобуд. заводи, Сум. маш.-буд. завод, Кіровогр. завод с.-г. машин, «Серп і молот» Харківський моторобудівний завод, київ. завод «Більшовик», Дні­пропетровський завод металокон­струкцій ім. І. Бабушкіна тощо. Випуск продукції М. в Україні 1940 пере­вищив рівень 1913 у майже 30 разів і складав 20 % заг.-союз., а с.-г. машин — 48,8 %. Водночас із зро­ста­н­ням виробництва машин і устаткува­н­ня від­булися зміни щодо під­вище­н­ня тех. рівня, удосконале­н­ня галуз. струк­тури та організації М. Тех. про­грес сприяв створен­ню нових зразків і типів машин, роз­ширен­ні їхньої номенклатури, освоєн­ні та випуску складних машин і устаткува­н­ня. В Україні вже від 1930-х рр. на основі н.-д. і кон­структор. робіт почали виготовляти металург. стани для прокатки слябів, виробництва прокату з інструм. і легов. сталей, автомобільних та ін. листів (Кр­аматорськ), врубові машини, вугіл. комбайни, породонавантажув. машини та ін. устаткува­н­ня для механізації праці шахтарів (Горлівка та Дружківка Донец. обл., Луганськ, Донецьк, Харків). Номенклатура гірн.-шахт. устаткува­н­ня на поч. 1941 досягла бл. 350 типорозмірів, їх по­стачали на всі під­приємства вугіл. промисловості СРСР.

Ви­значне досягне­н­ня того часу — зародже­н­ня турбобудува­н­ня в Україні: на Харків. турбогенератор. заводі (див. «Турбо­атом») створ. турбіни АК-50 (потуж. 50 тис. кВт) і АК-100 (100 тис. кВт). Почали виробляти газотурбін­ні установки, турбогенератори (потуж. 50 тис. кВт) для електро­станцій, було виготовлено перший у СРСР (1938) чотириполюс. турбогенератор (100 тис. кВт). Тракторне, буд.-шлях., під­йомно-транс­порт­не М. роз­вивалися інтенсивніше, знач. мірою завдяки створен­ню в Україні виробництва двигунів (Харків, м. Мелітополь Запоріз. обл., м. Первомайськ Микол. обл.). Роз­виток транс­порт. М. був зумовлений створе­н­ням нових типів потуж. локомотивів, вагонів, суден. На Дні­продзержин. вагонобуд. заводі (нині Камʼянське Дні­проп. обл., див. «Дні­провагонмаш») та Крюківському вагонобудівному заводі (м. Кременчук Полтав. обл.) освоєно випуск великовантаж. вагонів, обладнаних автомат. при­строями; у Києві будували суцільнозварні буксири, одно- й двоповерх. річк. пасажир. судна, в Миколаєві — мор. танкери, пасажир. пароплави, риболовні траулери. Під­готовлено матер. і наук.-кон­структор. базу, зокрема в Харкові й Києві, для роз­витку сучасного авіабудува­н­ня в Україні (див. Авіаційно-космічна промисловість, Авіація). Низка під­приємств в Одесі, Дні­пропетровську (нині Дні­про), Ніжині (Черніг. обл.), Києві, Полтаві, Карлівці (Полтав. обл.), Ромнах (Сум. обл.), Харкові та ін. містах спеціалізувалася на випуску машин і устаткува­н­ня для харч., полігр. та ін. галузей промисловості. У цей період в Україні покладено початок сучас. приладобудуван­ню, виготовлен­ню засобів автоматизації й контролю, радіотех. при­строїв.

Під час 2-ї світової вій­ни зруйновано сотні маш.-буд. під­приємств України. У післявоєн­ні роки від­будовано на новій тех. основі зруйнов. заводи і введено в дію такі потужні під­приємства, як «Електроважмаш» (Харків), «Дні­про­прес» (Дні­пропетровськ), «Запоріжтранс­форматор», Київський завод «Точ­електро­прилад», Полтавський завод хімічного машинобудува­н­ня і Сніжнянський завод хімічного машинобудува­н­ня (Донец. обл.), Харківське державне авіаційне виробниче під­приємство, «Львівсільмаш», Львівський автобусний завод, «Автонавантажувач» Львівський завод, Кременчуцький автомобільний завод, Запоріз. автомоб. завод і Луцький автомобільний завод, Київський мотоциклетний завод, Харківський під­шипниковий завод, Новокаховський електромашинобудівний завод (Херсон. обл.), Хмельницький завод транс­форматорних під­станцій, низку заводів з виробництва електро­двигунів до 100 кВт, комбайнів у Дні­пропетровську й Херсоні, полігр. машин в Одесі, с.-г. машин у Коломиї (Івано-Фр. обл.), Тернополі та ін. містах, нові приладобуд. заводи у Львові, Житомирі, Луцьку, Черкасах, Ворошилов­граді (нині Луганськ) тощо. Створ. нові про­гресивні галузі й виробництва великих електр. машин, легкових автомобілів, під­шипників, електрон­но-обчислюв. техніки, штуч. алмазів і алмаз. інструменту, деталей з пластмас, телевізорів і кіне­скопів, машин для механізації у тварин­ництві тощо. На Україну припадав знач. від­соток заг.-союз. продукції М., за окремими виробами вона за­ймала провід­не місце. 1968 в Україні виготовлено (у % до союз. виробництва): турбін — 28,0, металург. устаткува­н­ня — 47,0, магістрал. тепловозів — 95,0, магістрал. вантаж. вагонів — 47,0, хім. устаткува­н­ня — 34,1, тракторів — 32,8, с.-г. машин — 22,6, металоріз. вер­статів — 14,3, екс­каваторів — 26,6, телевізорів — 22,2. У галуз. структурі укр. М. осн. місце належало важкому машинобудуван­ню, що давало (на поч. 1969) понад 20 % продукції всієї маш.-буд. промисловості. Інші галузі М. від­повід­но питомої ваги продукції мали такі показники (у %): тракторне й с.-г. М. — 12,2, електротех. пром-сть — 11,1, автомоб. — 7,2, приладобудува­н­ня — 5,2, вер­статобудува­н­ня й інструм. пром-сть — 3,6, виробництво технол. устаткува­н­ня для харчової промисловості та хім. М. — по 1,9, насос­но-ком­пресорне — 1,2, виробництво технол. устаткува­н­ня для комунал. під­приємств — 0,9, для торгівлі й громад. харчува­н­ня — 0,8 тощо.

Від 1970-х рр. серед ін. галузей світ. промисловості М. — лідер у роз­витку та викори­стан­ні високих технологій. На нього припадає майже 35 % вартості світ. пром. продукції. Домінуюче становище тут за­ймає невелика група роз­винених країн: США, Японія, Німеч­чина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. На роз­винені країни припадає понад 80 % світ. екс­порту машин і устаткува­н­ня. До групи країн, що виробляють майже весь асортимент маш.-буд. продукції, входять також РФ і Китай. Гол. роль у цих країнах належить важкому М., автомобілебудуван­ню, енергет. техніці, вер­статобудуван­ню, мікро­електроніці, робототехніці, аерокосміч. промисловості, випуску продукції оборон. при­значе­н­ня. Певні сегменти ринку продукції М. знаходяться під впливом низки вузькоспеціалізов. під­приємств із Швейцарії, Швеції, Іспанії, Респ. Корея, Бразилії, Нідерландів. Так, країни ЄС спеціалізуються на випуску продукції вер­статобудува­н­ня і обладна­н­ня для легкої промисловості; США, Японія і Німеч­чина зорієнтовані на випуск енергет. та хім. обладна­н­ня; вер­статобудува­н­ня роз­винене в Німеч­чині, Японії та Китаї; атомне і металург. устаткува­н­ня випускають у США, Японії, Німеч­чині, Франції та РФ. ЄС нині залишається найбільшим світ. центром М. за заг. валовим випуском продукції. За остан­ні 10 р. середньорічні темпи приросту випуску маш.-буд. продукції в ЄС склали 1,1 %. На­ступне місце посідає Китай, що за цей же період уві­йшов до числа лідерів світ. М. США і Японія зберігають свої вагомі позиції, хоча в остан­ні роки спо­стерігається паді­н­ня виробництва (на 1,1 і 3,1 % від­повід­но). Якщо зайнятість у галузі 2000–12 у роз­винених країнах скорочувалася (у США — на 2,6 % у рік, в Японії — на 3,3 %, в ЄС — на 1,5 %), то в Китаї вона зро­стала щорічно на 5,8 %, досягнувши 6 млн осіб і тим самим удвічі пере­вищивши показник зайнятості в країнах ЄС. Це від­ображало заг. процес пере­несе­н­ня маш.-буд. потужностей із Зх. на Сх. Причина в тому, що питомі труд. витрати в Китаї вдвічі нижчі, ніж у Японії, втричі — ніж у США, майже в 5 разів — ніж у ЄС. Конкурентні позиції європ. країн у галузі М. ослаблені ще й порівняно більш низьким показником продуктивності праці, що становить 54 тис. дол. (у США — 91 тис. дол., Японії — 97 тис. дол.). Це можна пояснити різнорід. характером економік країн, що входять у ЄС. Однак, навіть у провід. країні Зх. Європи — Німеч­чині продуктивність праці в М. становить бл. 70 тис. дол. Після здобу­т­тя Україною незалежності наук.-тех. база промисловості за­знала знач. скорочень, було ліквідовано низку н.-д. і проект­но-кон­структор. установ, навч. закладів маш.-буд. профілю, що негативно по­значилося на роз­витку М. Високі тактико-тех. характеристики продукції М. залежать від наук. роз­робок з питань матеріало­знавства та суміжних галузей, що здійснюють науковці Про­блем машинобудува­н­ня Ін­ституту ім. А. Під­горного (Харків), Технічної механіки Ін­ституту (Дні­про), Гі­дромеханіки Ін­ституту, Про­блем міцності Ін­ституту ім. Г. Писаренка, Механіки Ін­ституту ім. С. Тимошенка, Електрозварюва­н­ня Ін­ституту ім. Є. Па-тона (усі — Київ), Ін­ституту інж. механіки та транс­порту Нац. університету «Львівська політехніка». Приклад. та фундам. роз­робками для маш.-буд. під­приємств ві­домі наук. колективи Фізико-технологічного ін­ституту металів та сплавів НАНУ (Київ), Геотехнічної механіки Ін­ституту ім. М. Полякова НАНУ (Дні­про), Фізико-механічного ін­ституту ім. Г. Карпенка НАНУ (Львів), Механізації та електрифікації сільського господарства Ін­ституту НААНУ (смт Глеваха Васильків. р-ну Київ. обл.), «Київського політехнічного ін­ституту» Національного технічного університету України, Він­ницького національного технічного університету, «Харківського авіаційного ін­ституту» Національного аерокосмічного університету ім. М. Жуковського, «Львівської політехніки» Національного університету, Кірово­градського національного технічного університету, Харківського національного університету радіо­електроніки.

Укр. М. 1990 забезпечувало 26 % пром. виробництва, на­прикінці 1990-х рр. цей показник знизився до 11 %, а 2015 — до 6,5 %. Сучас. стан М. характеризується знач. втратами вироб. і кадр. потенціалу, більше ніж удвічі скороче­н­ням частки продукції у заг. пром. виробництві, під­вище­н­ням собівартості продукції, зниже­н­ням активності в ін­новац.-інвестиц. діяльності тощо. Осн. причини: екон. кризи та паді­н­ня інвестицій у виробництво, від­кри­т­тя внутр. ринку для зарубіж. конкурентів та руйнація єдиного маш.-буд. комплексу колиш. СРСР. Продукцію укр. М. як на внутр., так і на зовн. ринках потіснили великі зарубіжні корпорації, особливо це помітно в наукоєм. секторі. Однак, 2001–07 при середньоріч. темпах зро­ста­н­ня обсягу пром. виробництва на 7,35 % М. роз­вивалося майже вдвічі вищими темпами — на 15,6 %. Нарощувалася участь галузі у між­нар. роз­поділі праці — обсяг екс­порту маш.-буд. продукції за цей період зріс у 3,6, імпорту — у 5,8 раза. 2008–09 галузь виявилася більш вразливою до кризи, ніж пром-сть загалом. При заг. падін­ні пром. виробництва на 26 % випуск продукції М. знизився на 47 %. У 2013–15 при заг. падін­ні пром. виробництва на 13 % М. втратило 14,1 %. Гол. причина — орієнтація укр. М. на рос. ринок, що споживав 60 % вітчизн. екс­порту продукції М. Однак, 2016 при заг. зро­стан­ні пром. виробництва на 2,4 % М. зросло на 1,3 %. Поштовх цьому дала пере­орієнтація укр. екс­порту з РФ на ринки ЄС та ринки ін. держав. Негатив. вплив екон. криз на роз­виток М. по­значився декількома факторами, пере­важно структур. походже­н­ня. Перед­усім далася взнаки заг. структурна недосконалість укр. промисловості, а саме значно нижча частка М. у структурі пере­роб. промисловості України (10,2 %) порівняно з роз­виненими країнами світу, зокрема: Угорщина — 41,4 %, Німеч­чина — 42,8 %, Японія — 42,2 %, Китай — 32,9 %, Словенія — 30,7 %, Румунія — 28,7 %, США — 28,5 %, Франція — 26,1 %, Польща — 23,7 %. Галузь продовжує втрачати звʼязок з внутр. ринком через високу і зростаючу екс­порт­ну орієнтацію виробництва, що 2015 склала 100,7 % (2013 — 78 %, 2007 — 49,6 %). Одночасно зро­стає залежність галузі від імпорту маш.-буд. продукції. Це від­бувається перед­усім через низький технол. рівень вітчизн. виробництва. В процесі ринк. транс­формації втрачено багато високотехнол. видів виробництва, в минулому традиц. для галузі, зокрема радіо­електрон­ну пром-сть, вер­статобудува­н­ня, приладобудува­н­ня тощо. Варто також за­значити, що транс­формація структури продукції М. від­бувається на користь металовміс. виробів, а частка наукоєм. високотехнол. галузей має тенденцію до зменше­н­ня. Структура М. України за видами діяльності (Табл. 1) в остан­ні роки свідчить про по­ступ. зро­ста­н­ня вироб-в електр. устаткува­н­ня, автотранс­порт. засобів, причепів і напів­причепів та машин і устаткува­н­ня, не від­несених до ін. угруповань, та паді­н­ня обсягів виробництва ін. транс­порт. засобів майже вдвічі. Структурні транс­формації від­булися через неконкуренто­спроможність та значну імпортозалежність маш.-буд. вироб-в. Так, імпорт продукції М. 2015 досяг 100,4 % від заг. спожива­н­ня продукції галузі, а від­ʼємне сальдо становило 3705 млн дол. У Табл. 2 по­дано виробництво осн. видів продукції М. за 2000–15.

Про успішність імплементації Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС свідчить рейтинг країн-імпортерів укр. маш.-буд. продукції, лідером якого є країни ЄС. Так, у заг. структурі екс­порту продукції М. частка до ЄС зросла від 30,4 % (2014) до 42,3 % (2015). У зовн. торгівлі з країнами ЄС ви­значальною є продукція товар. груп 84 (реактори ядерні, котли, машини) та 85 (електр. машини). У структурі екс­порту маш.-буд. продукції до країн ЄС їхня частка становить від­повід­но 18,5 % і 72,5 %. Провід­ні позиції в екс­порті за 2015 за­ймали: ізольов. дроти, кабелі та ін. ізольов. електр. провід­ники. Обсяги цих товарів становили 1037 млн дол., або 22 % від заг. екс­порту М. Осн. споживачами цієї продукції стали Велика Британія, Німеч­чина, Польща, Угорщина та Чехія. 2015 автокомпоненти стали провід. позицією укр. маш.-буд. екс­порту. Це є наслідком інтересу іноз. інвесторів до України, як пром. май­данчика автокомпонентів, що випускають 10 під­приємств для ві­домих у всьому світі автомоб. брендів, таких як «Audi», «BMW», «Daimler», «Skoda», «Volkswagen». У формуван­ні внутр. ринку активну роль продовжує ві­ді­гравати імпорт. Обсяги імпорту з країн ЄС майже не зростають, але за 2015 у структурі заг. імпорту продукції М. за­ймають 44,1 %. Це пере­важно сучасне високотехнол. обладна­н­ня, машини та комплектуючі вироби. Найбільші імпорт­ні по­ставки з країн ЄС в Україну здійснювали за такими товарами: автомобілі легкові та ін. моторні транс­порт­ні засоби; електр. апаратура для комутації або захисту електр. кіл; ізольов. арматура для електр. машин; трактори; с.-г., садові або лісогосп. машини; частини та при­строї мотор. транс­порт. засобів; крани, клапани, вентилі та аналог. апаратура для трубо­проводів. Найбільші обсяги маш.-буд. продукції Україна імпортує з Німеч­чини, Польщі, Італії, Чехії, Франції. Водночас імпорт устаткува­н­ня та технологій з високороз­винутих країн ЄС створює деякі можливості для при­скоре­н­ня модернізації вітчизн. М.

Остан. часом у М. спо­стерігається зменше­н­ня кількості субʼєктів господарюва­н­ня до бл. 4,5 тис. під­приємств. У структурі маш.-буд. під­приємств за роз­мірами продовжується тенденція зниже­н­ня частки великих і серед. під­приємств та збільше­н­ня від­сотка малих. Так, 2010 кількість під­приємств становила (у % до заг. показника) 79,5 — малі, 19,4 — середні і 1,1 — великі, 2015 — 83,4, 16,1 і 0,5 від­повід­но. За осн. галузями М. важливими під­приємствами є: важке машинобудува­н­ня — «Турбоатом», «Corum Group», «Запоріжтранс­форматор», Сум. маш.-буд. НВО, Харків. трактор. завод, «Електроважмаш», «Зоря-Маш­проект» (Миколаїв), «Укр­електро­апарат» (Хмельницький), «Азовмаш» (м. Маріуполь Донец. обл.); електротехніка та приладобудува­н­ня — «Телекарт-Прилад» (Одеса), «Електролюкс Україна» (Івано-Фр. обл.), «ВЕНТС» (Київ), «Тех­провід» (Запоріж­жя), «Норд» (Донецьк); автомобілебудува­н­ня — Запоріз. автомоб. завод, «Єврокар» (Закарп. обл.), автомобілебуд. корпорація «Бог­дан» (Черкаси, Луцьк), «АвтоКрАЗ» (Кременчук), «Укр­АВТО» (Київ); вагонобудува­н­ня — Крюків. вагонобуд. завод, «Дні­провагонмаш», «Електрон» (Львів), «Укрспецвагон» (смт Панютине Лозів. міськради Харків. обл.), Дні­пропетровський стрілочний завод; суднобудува­н­ня — «Smart Maritime Group», «Кузня на Рибальському» (Київ, колишня «Ленінська кузня»), «Нібулон» (Миколаїв); аерокосмічна пром-сть — «Мотор Січ» (Запоріж­жя), «Антонов» (Ки-їв, колиш. АНТК ім. О. Антонова), Харківський машинобудівний завод «ФЕД», Пів­­­ден­ний машинобудівний завод ім. О. Макарова (Дні­про). Осн. чин­ником нарощува­н­ня конкуренто­спроможності укр. М. є рівень під­готовки зайнятих на виробництві працівників. Роз­виток сучас. технологій, за­стосува­н­ня машин та роботів призводить до витісне­н­ня люд. праці, заміще­н­ня її через пошире­н­ня компʼютеризації та новітніх інформ. технологій. До ниніш. напрямів транс­формації вироб-в належать: компʼютерне проектува­н­ня технологій скла­да­н­ня машин та обробле­н­ня деталей з викори­ста­н­ням новіт. світ. систем проектува­н­ня САПР; викори­ста­н­ня компʼютер. мереж для обробле­н­ня деталей на вер­статах з числовим про­грам. керува­н­ням; викори­ста­н­ня мережі Інтернет для роз­вʼя­за­н­ня технол. й інформ. зав­дань; роз­робле­н­ня і впровадже­н­ня ресурсоощад., мало- та без­від­ход. технологій виготовле­н­ня інструмента для будь-якої галузі виробництва; створе­н­ня без­перерв., поток. вироб. процесів, гнучких автоматизов. вироб-в; автоматизацію кон­структор. і технол. під­готовки виробництва.

Новіт. орієнтирами осучасне­н­ня продукції М. є: екологічність, зниже­н­ня ресурсо- і енерго­спожива­н­ня; персоніфікація; інтеграція продукції та обслуговува­н­ня; скороче­н­ня часу виробництва продукції та її жит­тєвого циклу; інтеграція устаткува­н­ня в «ро­зумні» інтелектуал. системи. Отже, мова йде не лише про удосконале­н­ня, оновле­н­ня чи на­да­н­ня нових якіс. характеристик машинам, устаткуван­ню та технол. процесам, а й про кардинал. уточне­н­ня сутності та змісту роз­витку галузі від­повід­но до неоіндустріал. парадигми пром. політики. Роз­виток М. чинить сут­тєвий системо­утворюв. вплив на економіку регіонів, активно впливає на під­вище­н­ня їхнього пром. потенціалу, оптимізує рівень і структуру зайнятості населе­н­ня. Осн. формами територіал. організації М. є маш.-буд. центри, вузли і р-ни. В Україні сформувалися 7 маш.-буд. р-нів — Придні­пров., Харків., Донец., Центр., Поділ., Зх. та Пд., також понад 70 маш.-буд. вузлів, різних за величиною, спеціалізацією, рівнем сформованості, серед найбільших — Київ., Харків., Дні­пров., Запоріз., Львів., Одес., Микол., Херсон., Луган., Кр­аматорський. Найбільш роз­винутим в Україні є Харків. маш.-буд. р-н, що спеціалізується на важкому, енергет., транс­порт., с.-г., електротех. М., а також приладобудуван­ні. Придні­провський по­стачає продукцію важкого М., особливо для виробництва металург. устаткува­н­ня, авіац. та ракето-косміч. промисловості, вер­статобудува­н­ня, енергет., транс­порт., електротех., с.-г. М. Донецький, орієнтуючись на місц. сировину, спеціалізується на виробництві металовміс. продукції — машин і устаткува­н­ня для чорної металургії, гірн.-добув. промисловості, транс­порту, с. господарства тощо. Для Центрального більш характерне вер­статобудува­н­ня, приладобудува­н­ня, електротех. М., виробництво машин для хім. промисловості, с. господарства, будівництва, транс­порту, виготовле­н­ня технол. устаткува­н­ня для легкої та харч. пром-стей. Подільський спеціалізується на с.-г. М., електротех. промисловості, приладобудуван­ні, Західний — на транс­порт., с.-г., електротех., буд.-шлях. М., приладобудуван­ні, радіо­електроніці. Пів­ден­ний випускає продукцію суднобудува­н­ня, вер­статобудува­н­ня, с.-г. М., технол. обладна­н­ня для легкої та харч. пром-стей, приладобудува­н­ня. Підпр-ва М. в Україні роз­міщені нерівномірно. Більше половини всього укр. випуску товар. продукції, кількості працівників і вартості осн. вироб. фондів зосереджено в Придні­пров., Харків. і Донец. маш.-буд. р-нах. (Див. іл. на с. 428–429).

Літ.: Машинобудівництво в другому пʼятиріч­чі: Зб. ст. і мат. Х., 1932; Гак Д. Машинобудівна і металооб­робна промисловість України // Нар. госп-во Рад. України. К., 1945; Омаровський О. Від­будова і роз­виток машинобудівної промисловості // Вісн. АН УРСР. 1949. № 6; Нестеренко О. О. Роз­виток промисловості на Україні. Ч. 1–3. К., 1959–66; Ро­зенфельд Я. С., Клименко К. И. История машиностроения СССР (с первой половины XIX в. до наших дней). Москва, 1961; Роз­виток народного господарства Української PCP. 1917–1967. Т. 1–2. К., 1967; Технический про­гресс в машиностроении Украинской ССР. 1917–1967. К., 1967; Гриценко П. П., Бурда Б. П., Генкін О. М. 50 років машинобудува­н­ня Української PCP. К., 1967; Резерви збільше­н­ня виробничих потужностей машинобудівних заводів. К., 1968; Народне господарство Української PCP в 1968 році: Статист. щорічник. К., 1969; Дейнеко Л. В., Осташко Т. О., Точилін В. О. та ін. Про­блеми, напрями та чин­ники сприя­н­ня роз­витку внутрішнього ринку України (реальний сектор економіки). К., 2013; Герасимчук В. И. Факторы лидерства на мировом рынке машиностроительной продукции // Маркетинг і менеджмент ін­новацій. 2015. № 3; Гахович Н. Г., Завгородня М. Ю. Особливості неоіндустріальної модернізації машинобудува­н­ня України в сучасних умовах // Екон. вісн. Пере­яслав-Хмельн. пед. університету. 2016. Вип. 29/2.

Н. Г. Гахович, М. Ю. Завгородня

Завантажити статтю