Маяки

Визначення і загальна характеристика

МАЯ́КИ  — село Біляївського району Одеської області. 2017 з Маяків., Надлиман. (Овідіопол. р-н) і Удобнен. (Білгород-Дністров. р-н) сільс. рад утвор. Маяків. об’єднану територіал. громаду. М. знаходяться на лівому березі Дністра (на правому — Нижньодністровський національний природний парк), за бл. 3 км від Дністровського лиману, за 44 км від обл. центру, за 7 км від райцентру та за 26 км від залізнич. ст. Вигода. Площа 45,3 км². За переписом насел. 2001, проживали 5937; станом на 2017 — 5753 особи (українців — 95 %). Через М. проходить автомобіл. шлях Одеса–Рені. Побл. села — пункт пропуску через молдов.-укр. кордон М.-Удобне. У М. виявлено залишки поселень доби бронзи (усатів. культура, 2 тис. до н. е.) й антич. часу (з могильником, 4–3 ст. до н. е.). Уперше згадано в писем. джерелах 1421, коли литов. князь Вітовт побудував на цих землях замок Маяк-Каравул. У 16 ст. замок зруйнували турки, а на його місці згодом споруджено склади лісоматеріалів, що сплавляли з верхів’я Дністра. За Ясським мир. договором, укладеним 29 грудня 1791 (9 січня 1792), пониззя лівобереж. Дністра відійшло до Росії. Тут оселилися селяни-втікачі, чорномор. козаки та старообрядці. З виникненням Одеси (1794–95) М. набули значення торг.-перевалоч. пункту. Сюди вантажі прибували Дністром, а потім їх суходолом відправляли до Одеси. Тут розпилювали деревину, що використовували під час зведення будівель в Одесі та насел. пунктах уздовж Дністра. У М. діяли поромна переправа, карантин. пост і митниця. 1849 побудовано нову велику річк. пристань, що до 1859 була 2-м після Херсона місцем складування лісоматеріалів. У М. прибували навантажені пшеницею човни з Галичини, звідси відправляли з Пд. Бессарабії сіль на Поділ­ля. 1802–1920 — у складі Херсон. губ.; 1825–1923 — Одес. пов. 1862–1923 — безповіт. місто (до 1917 існувала міська дума). 1862 проживали 1190, 1890 — 4414, 1910 — 4850 осіб. За Всерос. переписом насел. 1897, кількість жит. становила 4575 осіб: росіян — 62,6 %, українців — 20,6 %, євреїв — 14,1 %. 1868 відкрито церк.-парафіял. школу, 1880 — початк. жін. і двокласну школи, 1900 — мор. однокласне училище. У 2-й пол. 1890-х рр. працювали 2 парових і 5 вітряних млинів, парова лісопильня, підприємство з випуску штуч. мінерал. вод, 2 цегел. заводи, 6 кузень, 27 гончар., 5 столяр., 3 бондар. і 2 колісні майстерні, функціонували православна церква, молитов. будинок розкольників і синагога. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. також були розвинені торгівля, виноробство, городництво тощо. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у лютому 1920 встановлено більшовицьку. 1920–25 — у складі Одес. губ.; 1923–30 — Одес. округи; 1923–32 та від 1935 — Біляїв. р-ну; 1932–35 — Одес. міськради. Від 1923 — село. У 1920-х рр. унаслідок примус. колективізації створ. 6 колгоспів. 1925 організовано садово-виноградар. товариство, що 1926 об’єднано з меліоратив. товариством. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено прізвища 115 жертв), зазнали сталін. репресій. Від 19 серпня 1941 до поч. квітня 1944 — під нім.-румун. окупацією. 1957 завершено будівництво Маяків.-Біляїв. зрошувал. системи. 1973 зруйновано Спасо-Преображен. церкву, зведену 1824 (у 2001–17 громадою УПЦ МП споруджено однойм. храм). Нині працюють с.-г. підприємство «Маяки», кооператив «Придністровець» (окрім вирощування зерн. культур, спеціалізується на рибальстві), Дністров. міжрай. упр. водного господарства (займається зрошуванням водами Дністра причорномор. степів Біляїв. і Овідіопол. р-нів) та 22 фермер. господарства. Три маяків. рибал. бригади ловлять рибу в Дністров. і Кучурган. лиманах, Дністрі та його притоці Турунчук. У дністров. заплаві села — ставк. комплекс заг. пл. 495 га. Є філія Астроном. обсерваторії Одес. університету (вивчають проблеми активності та зміщення зірок), дослідна гідрол. станція Одес. екол. університету (проходять практику студенти); заг.-осв. школа, 2 дитсадки; Будинок культури, 2 б-ки; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Функціонують хор. колектив, духовий оркестр, вокал. і танц. гуртки. Існує реліг. громада християн віри євангельської. 2003 відкрито Меморіал 385 воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — мікробіолог, чл.-кор. НАНУ К. Андріюк; поет В. Гетьман; церк. діячі Дамаскин (Д. Цедрик) і В. Красницький; Герой Соц. Праці Л. Шаповалова.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю