ДАМА́СКИН (Цедрик Дмитро Дмитрович; 29. 10. 1877, м. Маяки Одес. пов. Херсон. губ., нині село Біляїв. р-ну Одес. обл. — 15. 09. 1937) — церковний діяч. Закін. Одес. духовну семінарію, Владивостоц. с.-г. ін­ститут (Росія) та курси сх. мов при Казан. духов. академії (Росія, 1909). Служив місіонером при Пекін. духов. місії. Під час 1-ї світової війни — у Червоному Хресті на Кавказ. фронті. 1918 заарешт., уник роз­стрілу. 1919 — слухач Київ. духов. академії. Того ж року рукополож. на ієромонаха архі­єпис­копом Димитрієм (Абашидзе), при­знач. настоятелем Балаклав. Георгіїв. монастиря (побл. Севастополя). 1922 заарешт., висланий із Криму. У вересні 1923 рукополож. на єпис­копа патріархом Тихоном (Белавіним), при­знач. вікарієм Черніг. єпархії, єпис­копом Стародубським, згодом Глухівським. У серпні 1924 заарешт. за звинуваче­н­ням у контр­рев. пропаганді, висланий до Москви, оселився у Данилов. монастирі. 30 листопада 1925 заарешт., засудж. до 3-х р. засла­н­ня в Турухан. край (РФ). Ви­ступив проти Декларації митрополита Сергія 1927, 27 листопада 1929 заарешт. за звинуваче­н­ням у контр­рев. опозиції митрополиту, засудж. до 10-ти р., увʼязн. у Соловец. концтаборі (РФ). 1933 звільн. через інвалідність, мешкав у Херсоні. Намагався обʼ­єд­нати клір у проти­стоян­ні митрополиту Сергію, проводив таємні богослужі­н­ня. 2 серпня 1934 заарешт. та засудж. до 3-х р. засла­н­ня. 2 березня 1936 заарешт. в м. Архангельськ (РФ) та засудж. до 5-ти р. у виправно-труд. таборів. Роз­стріляний у Караґандин. концтаборі (Казах­стан). Реабіліт. 1989. У 2000 канонізов. РПЦ.