Дамаскин
ДАМА́СКИН (Цедрик Дмитро Дмитрович; 29. 10. 1877, м. Маяки Одес. пов. Херсон. губ., нині село Біляїв. р-ну Одес. обл. — 15. 09. 1937) — церковний діяч. Закін. Одес. духовну семінарію, Владивостоц. с.-г. інститут (Росія) та курси сх. мов при Казан. духов. академії (Росія, 1909). Служив місіонером при Пекін. духов. місії. Під час 1-ї світової війни — у Червоному Хресті на Кавказ. фронті. 1918 заарешт., уник розстрілу. 1919 — слухач Київ. духов. академії. Того ж року рукополож. на ієромонаха архієпископом Димитрієм (Абашидзе), признач. настоятелем Балаклав. Георгіїв. монастиря (побл. Севастополя). 1922 заарешт., висланий із Криму. У вересні 1923 рукополож. на єпископа патріархом Тихоном (Белавіним), признач. вікарієм Черніг. єпархії, єпископом Стародубським, згодом Глухівським. У серпні 1924 заарешт. за звинуваченням у контррев. пропаганді, висланий до Москви, оселився у Данилов. монастирі. 30 листопада 1925 заарешт., засудж. до 3-х р. заслання в Турухан. край (РФ). Виступив проти Декларації митрополита Сергія 1927, 27 листопада 1929 заарешт. за звинуваченням у контррев. опозиції митрополиту, засудж. до 10-ти р., ув’язн. у Соловец. концтаборі (РФ). 1933 звільн. через інвалідність, мешкав у Херсоні. Намагався об’єднати клір у протистоянні митрополиту Сергію, проводив таємні богослужіння. 2 серпня 1934 заарешт. та засудж. до 3-х р. заслання. 2 березня 1936 заарешт. в м. Архангельськ (РФ) та засудж. до 5-ти р. у виправно-труд. таборів. Розстріляний у Караґандин. концтаборі (Казахстан). Реабіліт. 1989. У 2000 канонізов. РПЦ.
Рекомендована література
- Польский М., протопресв. Новые мученики Российские. Ч. 1. Москва, 1994.
Завантажити статтю
2.jpg)
Людина 
