Розмір шрифту

A

Маячка Полтавської області

МАЯ́ЧКА — село Новосанжарського ра­йону Полтавської області. 2017 Маячків. сільс. рада (під­порядк. села Губарівка та Рекунівка) уві­йшла до складу Нехворощан. обʼєд­на­ної територіал. громади. М. знаходиться на правому березі р. Оріль (притока Дні­пра), у місці впаді­н­ня в неї Маячки, за 90 км від обл. центру, за 37 км від райцентру, за 26 км від залізнич. ст. Нові Санжари (на лінії Полтава–Кременчук), за бл. 2 км на Пд. і Сх. від межі з Дні­проп. обл. та за 1 км на Зх. від с. Канави Кобеляц. р-ну. На луках і в лісі — багато озер (Бі­данівське, Бровківське, Вовче Горло, Казанкове, Калинка, Круча, Лисенкове, Марківське, Орлове, Панасенкове, При­ймане, Святе, Сідашеве, Щурове та ін.), що утворилися внаслідок зміни русла Орелі (від­даль від старого русла до нинішнього бл. 1 км). На тер. Маячків. сільс. ради — ландшафт. заказник місц. значе­н­ня Маячківський (2002, 1436,3 га). Є поклади природ. газу. Пл. М. 9,26 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 787; станом на 2017 — 604 особи; пере­важно українці. У М. виявлено залишки стоянок доби бронзи, зна­йдено скарб бронз. сокир (кін. 2 — 1 тис. до н. е.), досліджено кілька скіф. курганів. Через цю місцевість у давнину пролягав один з торг. шляхів з Криму в Москву. На р. Маячка дорогою з Москви на Дон повз Нові Санжари був пере­віз і митниця. У козац. часи містився зимівник, а на узвиш­ші стояв сигнал. маяк. У 1670-х рр. на прав­обереж. низовин. мису в закруті Орелі збудовано козац. Маячків. укріпле­н­ня для захисту від татар. Тоді ж зведено Микол. і Михайлів. церкви. У 17 ст. тут оселилася значна кількість задні­прян. селян-утікачів, які разом із козаками заснували слободу М. (пізніше — сотен­не містечко Полтав. полку). 1693 побл. М. за­знав поразки пов­стан. загін Петрика (П. Іваненка). За під­тримку маячків. козаками геть­мана І. Мазепи 1709 рос. військовики стратили майже всіх мешканців. У 1730-х рр. на пн. околиці М. збудовано Маячків. (Лівен.) фортецю, що входила до Укр. лінії, де 1733 служив 61 кін­ний озброєний козак. Маячків. козаки брали участь у рос.-турец. війні, боях з ногай. загонами, крим., очаків., дністров. і молдав. походах. У 2-й пол. 18 ст. фортеця занепала. На базі частини гарнізону роз­формованої Укр. лінії створили Дні­пров. пікінер. полк. Через понад 200 р. тут зна­йдено солдат. казанок 2-ї пол. 17 ст. і нагруд. знак санітар. сторожа 7-ї роти пікінер. полку А. Астапенка. Після 1765 містечко входило до Новосерб. і Катеринин. провінцій, Новорос. і Азов. губ., а також Алексопол. пов. У 19 — на поч. 20 ст. — волосне містечко. 1802–1925 — у складі Полтав. губ.; 1803–1923 — Кобеляц. пов. 1859 у М. було 275 дворів, мешкали 1780 осіб; 1900 у М. і 14-ти навколиш. хуторах (зокрема Водолагівці, Губарівці, Куминій Балці, Рекунівці) — від­повід­но 1084 і 6799. На­прикінці 19 ст. у Маячків. волості було 103 вітряних і 1 водяний млини, 13 олійниць. Землями володіли поміщики Гелос, Губарєв, Авінов, Савицький, Ліщина. 1910 кількість насел. м-ка становила 3984 особи. 1914 поміщик Губарев збудував у Губарівці млин, що зберігся донині. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–25 — село Красногр., 1925–30 — Полтав. округ; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл.; 1923–62 — Нехворощан., 1962–64 — Кобеляц., від 1965 — Новосанжар. р-нів. 1926 — 865 дворів і 3915 мешканців. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. У 1930-х рр. функціонувала райколгосп­школа, де на­вчали бригадирів, зав. фермами, город­ників. 1940 на Орелі побудовано ГЕС. Від 17 вересня 1941 до 22 вересня 1943 — під нім.-фа­­шист. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 257 односельців. 1948 ланкових місц. колгоспу К. Заїку та К. Сафронову удостоєно зва­н­ня Героя Соц. Праці. 1990 проживали 899 осіб. Нині у М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, шкіл. краєзн. музей; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. 1989 зведено Свято-Микол. церкву. Встановлено памʼятники воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, памʼятні знаки жертвам голодомору 1932–33, «Трактор “Універсал”». Серед видат. уродженців — живописці, графіки Григорій і його син Дмитро Левицькі (18 — поч. 19 ст.); історик, етно­граф, президент ВУАН О. Левицький (їм від­крито памʼят. знак); ви­пробувач ракетно-косміч. техніки, правозахисник І. Бровко, лікар-педіатр С. Мокія, зоотехнік М. Пономаренко.

Літ.: Заїка Г. Легенда чи історична дійсність? З минувшини // Село Полтавське. 1992, 4 черв.; Його ж. Село над Орі­л­лю // Прапор. 1997, 19 квіт.; Його ж. Сторінки історії Маячки // Там само. 1997, 26 квіт.; Пʼявка Т., Жаботинський П. Маячка // Світлиця. 2003, 13 берез.; Жаботинський П. Маячка // Новосанжарщина: Істор. довід. П., 2006; Єфіменко А. Перша Маячківська сотня // Світлиця. 2008, 17 трав.; Колись тут маяки дорогу вказували // Там само. 2013, 17 трав.

Т. І. Пʼявка

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2018
Том ЕСУ:
19
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
66038
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
277
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 245
  • середня позиція у результатах пошуку: 6
  • переходи на сторінку: 9
  • частка переходів (для позиції 6): 73.5% ★★★☆☆
Бібліографічний опис:

Маячка Полтавської області / Т. І. П’явка // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-66038.

Maiachka Poltavskoi oblasti / T. I. Piavka // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2018. – Available at: https://esu.com.ua/article-66038.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору