МЕЖИ́РІЧ — унікальна археологічна памʼят­­ка пізнього палеоліту. Датована віком 14–15 тис. р тому. Від­крита 1966 І. Пі­доплічком в однойм. селі Канів. р-ну Черкас. обл. на мисі нав­проти зли­т­тя річок Рось і Росава. На глиб. бл. 3 м у лесоподіб. су­глинку досліджено залишки 4-х госп.-побут. комплексів, що включали округлі житла діаметром 5–6 м із різноманіт. обкладкою стін з кісток мамута, ями-сховища, внутр. і зовн. вогнища, вироб. центри. Комплекс кремʼяних знарядь пред­ставлений мікролітами із затупленими краями у ви­гляді ланцетоподіб. вістер і прямокутників, різнотип. різцями, кінц. скребачками скорочених пропорцій, проколками тощо; кістяних — молотками з рогу пн. оленя, ру­­ківʼями з отворами, лощилами, проколками, уламками наконечників списів із бивнів. Серед зразків мистецтва — стилізов. жін. фігурки з бивня, прикрашені гравірува­н­ням, зооморфні шпильки, чисел. під­віски з місц. бурштину, просвердлені мор. чере­­пашки, а також кістки мамута, прикрашені роз­писом червоною вохрою та штрихов. гравірува­н­ням. Фау­ніст. рештки належать мамутові, бізонові, пн. оленю, коню, ведмедю, росомасі, песцю, зайцеві тощо. Памʼятка має прямі аналогії із комплексами Гінцівська стоянка, Добраничівка, Семенівка (І–ІІІ), Фастів, які повʼязані з епі­гравет. культур. традицією. В екс­позиції Нац. наук.-природ. музею НАНУ (Київ) пред­ставлене житло, реконстру­йов. із кісток, зна­йдених у М.