МЕЙЄРХО́ЛЬД Всеволод Емільович (Мейерхольд Всеволод Эмильевич; 28. 01(09. 02). 1874, м. Пенза, Росія — 02. 02. 1940, Москва) — російський актор, режисер, театральний діяч. Учень К. Станіславського. Нар. арт. РРФСР (1923). Закін. юрид. факультет Моск. університету (1896), муз.-драм. училище Моск. філармонії (1898; викл. В. Немирович-Данченко). 1898–1902 працював у МХАТі. Від 1902 роз­почав режисер. діяльність. У 1902–05 — керівник «Товариства нової драми», з яким гастролював у Херсоні (1902–04), Миколаєві (1905), Полтаві (1906); 1906–07 — гол. реж. театру В. Коміс­саржевської; 1908–17 — в Александрин. та Маріїн. театрах (усі — Петро­град, нині С.-Пе­тербург); 1914–16 — ред. ж. «Любов до трьох апельсинів» (працював під псевд. Доктор Дапертут­то). Кер. театр. від­ділу Наркомосу (1918–21) та Першого театру РРФСР (1920–38, 1923 театру присвоєно імʼя М.). Реж. фільмів: «Порт­рет Доріана Ґрея» (за однойм. романом О. Вайлда, 1915, роль лорда Генрі), «Сильна людина» (за однойм. романом С. Пшибишевського, 1916, роль Гурського), «Білий орел» (за повістю «Губернатор» Л. Андреєва, 1928, роль Сенатора). Ролі М. вирізнялися яскравою характерністю. Реж. манері була притаман­на особлива динаміка естетик — від балаган­ної і циркової — до ґротеску і модерн. нар. трагедії. М. — автор театр. біо­механіки (1922), послідовниками якої стали Е. Барба, О. Левинський, Є. Тищук. Ви­дано його кн.«Статьи. Письма. Речи. Бесе­­ды» (Москва,1968, ч.1–2).1984 у Пензі від­крито Музей сценіч. мистецтва ім. М. та встановлено памʼятник, 1991 засн. Твор. центр у Москві.