Меламуд Хаїм Гершкович

Визначення і загальна характеристика

МЕЛАМУ́Д Хаїм Гершкович (15. 09. 1907, с. Хащувате Гайсин. пов. Поділ. губ., нині Гайворон. р-ну Кіровогр. обл. — 20. 10. 1993, м. Саратов, РФ) — письмен­ник, журналіст. Член СП СРСР (1940). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Отримав традиц. євр. освіту. З 14-ти р. працював на цукр. заводі. Навесні 1927 по­їхав на Запоріж­жя освоювати вільні землі, 1930 його обрали головою сільради в ново­створ. Новозлатопіл. євр. р-ні. Одночасно за­ймався журналістикою, був ред. місц. рай. газети. Писав вірші, стат­ті, нариси, фейлетони, вступив на факультет журналістики Харків. університету. 1937 при­знач. ред. г. «Колвірт штерн» («Колгоспна зоря»), що виходила їдишем та українською мовою, водночас — кор. київ. г. «Дер штерн» («Зірка») та моск. «Дер емес» («Правда»). Писав їдишем, укр. та рос. мовами. Дебютував 1932 повістю «В степи», 1938 опублікував повість «Цветущая акация», а через рік — зб. нарисів «Обновлен­ная земля» і повість «Дер веґ цум лєбн» («Дорога до життя»). Осн. їхня тема — земля, гол. персонажі — селяни. Після вій­ни мешкав у Чернівцях. Друкувався у г. «Ейнікайт», був її кор. у м. Бір­обіджан (РФ), після закри­т­тя цієї газети повернувся в Чернівці. Від 1961 — чл. редколегії ж. «Совєтіш гаймланд» («Радянська батьківщина»). У 1960–80-і рр. написав романи «Юнґе йорн» («Молоді літа»), «Калтс ун варемс» («Всього потроху»), «Цвішн Днєстер ун Прут» («Між Дні­стром і Прутом»), «Ді теґ міт ді нехт» («Дні і ночі»), «Азой гейт ді велт» («Так повелося у світі»), «Арум ді фір вербес» («Навколо чотирьох верб»), «Варем еш» («Тепле полумʼя»), «Черновіцер парадоксн» («Чернівецький парадокс») та ін. Укр. мовою ви­йшли докум. повість «За Прутом, у Садгорі» (Станіслав, 1960, у спів­­авт. з М. Бурбаком), роман «Глибочок» (К., 1962), зб. оповідань «Живі зерна» (Уж., 1967), у перекл. російською мовою — романи «Земля» (1963), «В начале лета» (1967), «Годы молодые» (1970), «Времена меняются» (1975), «Мерило жизни» (1982), «Верить человеку» (1988), «Буковинский роман» (1991; усі — Москва), «Город у реки» (1979), «Хащеватские рас­сказы» (1984; обидва — Київ) — про життя євр. м-ка у період змін соц.-екон. устроїв, сучасне й минуле Буковини. За станом здоровʼя 1990 пере­їхав до сина у м. Саратов, де за 4 дні до смерті закін. роман «Щастя і нещастя».

Літ.: Бейдер Х. Этюды о еврейских писателях. К., 2003.

Г. А. Ривкіна

Завантажити статтю