МЕЛЕНЕ́ВСЬКИЙ Марʼян (Маркіян) Марʼянович (псевд.: Басок, Гилька та ін.; 1878, с. Федюківка Таращан. пов. Київ. губ., нині Лисян. р-ну Черкас. обл. — 20. 01. 1938, Москва) — громадсько-політичний діяч, дипломат. Закін. 2-у Київ. гімназію (1896), навч. у Новоолександрів. ін­ституті с. господарства і лісівництва (нині м. Пулави Люблін. воєводства, Польща), звідки 1898 виключений за участь у студент. русі. 1899 заарешт. у Києві під час студент. демонстрації, 1901 висланий на 2 р. до Вологод. губ. (Росія). Згодом ви­їхав до Львова. 1903 вступив до РУПу, входив до її Закордон. комітету та ред. парт. ви­дань. 1905–08 — один із кер. «Укр. с.-д. союзу Спілки РСДРП», 1912 став чл. УСДРП. З поч. 1-ї світової вій­ни від 1914 — чл. президії Союзу визволе­н­ня України, очолив його інформ.-політ. пред­ставництво у Стамбулі. Забезпечив оприлюдне­н­ня 24 листопада 1914 декларації міністра внутр. справ Туреч­чини Талаат-бея з укр. пита­н­ня, що перед­бачала під­тримку Осман. імперією від­новле­н­ня незалеж. України після роз­грому Рос. імперії. 1915 створив у Софії осередок «Укр. соціал-демократії». Під час Визв. змагань 1917–21 надавав дипломат. послуги укр. нац. урядам, зокрема 1919–20 — радник дипломат. місії УНР у Великій Британії. У серед. 1920-х рр. пере­йшов на радянофіл. позиції й пере­їхав до СРСР. Працював у Держплані, Наркоматі легкої промисловості СРСР. 27 жовтня 1937 заарешт., 20 січня 1938 за звинуваче­н­ням у приналежності до контр­рев. терорист. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1957.