Меленевський Мар’ян (Маркіян) Мар’янович
МЕЛЕНЕ́ВСЬКИЙ Мар’ян (Маркіян) Мар’янович (псевд.: Басок, Гилька та ін.; 1878, с. Федюківка Таращан. пов. Київ. губ., нині Лисян. р-ну Черкас. обл. — 20. 01. 1938, Москва) — громадсько-політичний діяч, дипломат. Закін. 2-у Київ. гімназію (1896), навч. у Новоолександрів. інституті с. господарства і лісівництва (нині м. Пулави Люблін. воєводства, Польща), звідки 1898 виключений за участь у студент. русі. 1899 заарешт. у Києві під час студент. демонстрації, 1901 висланий на 2 р. до Вологод. губ. (Росія). Згодом виїхав до Львова. 1903 вступив до РУПу, входив до її Закордон. комітету та ред. парт. видань. 1905–08 — один із кер. «Укр. с.-д. союзу Спілки РСДРП», 1912 став чл. УСДРП. З поч. 1-ї світової війни від 1914 — чл. президії Союзу визволення України, очолив його інформ.-політ. представництво у Стамбулі. Забезпечив оприлюднення 24 листопада 1914 декларації міністра внутр. справ Туреччини Талаат-бея з укр. питання, що передбачала підтримку Осман. імперією відновлення незалеж. України після розгрому Рос. імперії. 1915 створив у Софії осередок «Укр. соціал-демократії». Під час Визв. змагань 1917–21 надавав дипломат. послуги укр. нац. урядам, зокрема 1919–20 — радник дипломат. місії УНР у Великій Британії. У серед. 1920-х рр. перейшов на радянофіл. позиції й переїхав до СРСР. Працював у Держплані, Наркоматі легкої промисловості СРСР. 27 жовтня 1937 заарешт., 20 січня 1938 за звинуваченням у приналежності до контррев. терорист. організації засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.
Рекомендована література
- Головченко В. Політичний портрет Мар’яна Меленевського // КС. 2000. № 4;
- Харченко Н. «Я намагався совісно виконати свої обов’язки громадянина УСРР...» // Реабіліт. історією. Харків. обл. К.; Х., 2005.
Завантажити статтю
Людина 
