МЕЛІОРА́ЦІЯ ЛАНДША́ФТНА — науково об­ґрунтована система заходів, спрямованих на під­вище­н­ня природно-ресурсного потенціалу ландшафтів та покраще­н­ня умов викона­н­ня ними соціально-економічних і природо­охорон­них функцій; один із видів раціонального природокористування. За функціонал. при­значе­н­ням ви­окремлюють 7 класів М. л.: водорегулювал. (див. Гідромеліорація), земленалагоджувал. (землезахисну, земле­очисну, рельєфо­впорядну, ґрунтопосилювал.), хімікорегулювал. (удобрювал., роз­солювал., очисну), клімат. (утеплювал., охолоджувал., вологоосаджувал., вітропослаблювал., провітрювал.), снігорегулювал. (снігона­громаджувал., сніго­очисну, снігозне­шкоджувал., або протилавин­ну), біо­торегулювал. (фітокультивац., фітокоректувал., озеленювал.), рекультивац. (конструювал., коректувал., консервувал.). У сучас. умовах особливе значе­н­ня має комплексна М. л., яку здійснюють на основі за­стосува­н­ня багатьох тех. засобів пере­будови стану ландшафтів і упр. їхніми властивостями. У результаті проведе­н­ня системи меліоратив. робіт створюють керовані людиною меліогеосистеми (ландшафтно-меліорат. системи).