МЕ́ЛЬНИКОВ Олександр Васильович (30. 06(12. 07). 1889, м. Мезень, нині Архангел. обл., РФ — 27. 05. 1958, Ленін­град, нині С.-Пе­тер­­бург) — лікар-хірург. Батько Олега та Рюрика Мельникових. Доктор медицини (1920), професор (1923), академік АМН СРСР (1948). Заслужений діяч науки РРФСР (1943). Державні нагороди СРСР. Закін. Військ.-мед. академію в С.-Пе­тербурзі (1914), де й працював (1918–23). Від 1923 — у Харків. мед. ін­ституті: зав. кафедр: топогр. анатомії (1923–30), заг. (1930–32), шпитал. (1933–39) та факультет. (1939–40) хірургії. Водночас 1923–40 — зав. хірург. клініки Укр. рентґенорадіол. ін­ституту (нині Ін­ститут мед. радіології НАМНУ), 1940 — професор кафедри онкохірургії Укр. ін­ституту вдосконале­н­ня лікарів (обидва — Харків). Організував у Харкові перший у СРСР онкол. диспансер із стаціонаром. 1940–56 — завідувач кафедри шпитал. та факультет. хірургії Військ.-мор. мед. академії (Ленін­град); за сумісництвом 1948–56 — завідувач кафедри факультет. хірургії 1-го Ленінгр. мед. ін­ституту; 1956–58 — завідувач кафедри факультет. хірургії № 2 Військ.-мед. академії (Ленін­град). Під час 2-ї світової вій­ни — гол. хірург Балтій. флоту, флагман. хірург Чорномор. флоту (1943). Наукові дослідже­н­ня: військ.-польова хірургія, захворюва­н­ня органів черев. порожнини, анаеробна інфекція. Основоположник клін. онкології в Україні. Одним із перших почав роз­робляти вче­н­ня про перед­ракові захворюва­н­ня. Перший голова Укр. товариства онкологів (1936). Ред. ж. «Во­просы онкологии», (від 1922), «Врачебное дело» (1931–41), «Экспери­­ментальная медицина» (від 1940).