Мельниченко Тамара Йосипівна
МЕЛЬНИЧЕ́НКО Тамара Йосипівна (09. 12. 1927, с. Антонівка, нині Таращан. р-ну Київ. обл. — 23. 02. 2009, Київ) — письменниця. Дружина П. Костюченка. Член НСПУ (1987). Закін. Харків. бібліот. інститут (1957). Працювала в рай. б-ці смт Бородянка Київ. обл., від 1980 — вихователем у ПТУ в Києві. Дебютувала 1961 віршами у бородян. рай. газеті. Виступала в жанрі інтим. лірики. Філос. роздуми й пейзажні замальовки, лірико-епічні твори й ліричні вірші позначені щедрістю почуттів, гуманіст. позицією митця. Писала оповідання для дітей та про дітей, кинутих у вир війни, про людяність, безприкладну мужність і самовідданість. Авторка числен. поет. та проз. публікацій у ж. «Вітчизна», «Україна», «Дніпро» тощо.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Живи, жайворонку. 1975; Громівка. 1976; Жага життя. 1976; Біла казка. 1981; Кохан-зілля. 1987; Час вечірніх вогнів. 1991; Чим пахне дитинство. 2008 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Тамара Мельниченко: [Некролог] // ЛУ. 2009, 12 берез.
Завантажити статтю
Людина 
 Volodimirivna.jpg)
