МЕЛЬНИЧУ́К Дмитро Олексі­йович (05. 11. 1943, с. Марійка Жашків. р-ну, нині Черкас. обл.) — біо­хімік. Батько Максима та Сергія Мельничуків. Доктор біо­логічних наук (1978), професор (1984), академік НААНУ (1990), НАНУ (1997). Герой України (2003). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1984). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1997, 1998, 2009). Закін. Укр. с.-г. академію (1964), де від­тоді й працював (нині Нац. університет біо­ресурсів і природокористува­н­ня України): 1979–84 — зав., 1984–2016 — професор кафедри біо­хімії, водночас 1984–2014 — ректор; за сумісництвом від 1972 — в Ін­ституті біо­хімії НАНУ (обидва — Київ): 1982–84 — зав. лаб. регуляції обміну речовин. Наукові дослідже­н­ня: регуляція молекуляр. механізмів обміну речовин в організмі тварин і людей; ви­вче­н­ня молекуляр. механізмів роз­витку й під­трима­н­ня стану природ. і штуч. гіпобіо­зу тварин. Разом із колегами ним об­ґрунтовано біол. роль реакцій карбоксилюва­н­ня і декарбоксилюва­н­ня в обміні макромолекул та енергії у гетеротроф. організмів; встановлено низку фіз.-хім. закономірностей утворе­н­ня карбаматів білків та отримано нові дані щодо їх ролі в регуляції активності ферментів; роз­крито молекулярні механізми системи метаболіч. гомео­­стазу в клітинах під час поруше­н­ня кислотно-лужного стану організму. На основі вказаних результатів дослідж. роз­роблено і впроваджено в практику вет. медицини та харч. і корм. сфер низку ефектив. препаратів (карбоксилін, МП-15, карбостимулін, медіхронал, фоосфомол та ін.).