МЕТА́ і ЗА́СОБИ — поня­т­тя, що характеризують певні елементи поведінки та діяльності людини. Мета — усві­домлене перед­баче­н­ня бажаного результату діяльності (див. Дія і діяльність), яке зумовлює пошук засобів і шляхів його досягне­н­ня. Засоби — предмети, способи дії, поведінки, соціальні ін­ститути, за допомогою яких досягають певної мети; сукупність елементів діяльності, спрямованих на осмисле­н­ня, окресле­н­ня, реалізацію мети. Як наукову категорію мету досліджує телеологія. 

Роз­різняють субʼєктивну та обʼєктивну мету. Перша стосується абстрактно-загальної мети (ідеал) і конкретної мети, яку потрібно реалізувати для досягне­н­ня цього ідеалу. Під обʼєктивною метою ро­зуміють мету буття (Божествен­на, прові­денціальна) або за­даний певними законом, алгоритмом, правилом стан у роз­витку певної системи, що має властивість саморегуляції (формальна мета). Виділяють також загальну і часткову, ближню й від­далену, кінцеву і проміжну мету. Особливої гостроти про­блема спів­від­ноше­н­ня М. і З. набуває у пере­ломні, пере­хідні періоди в історії людства. 

Вислів «мета виправдовує засоби» характеризує їхні особливі спів­від­ноше­н­ня за цих історичних об­ставин. Різні мислителі тлумачили цю тезу від­повід­но до загальної спрямованості та змісту своїх філософських учень. Так, італійський філософ Н. Макіавел­лі вважав, що для досягне­н­ня великих і благородних цілей можна пере­ступати через закони моралі. З історичного досвіду ві­домо, що нехтува­н­ня морального аспекту засобів часто су­проводжувало радикальні революційні під­ходи до су­спільних змін. Німецький філософ Ф. Енгельс писав, що для революціонера придатний будь-який (як насильницький, так і мирний) засіб, що веде до мети. Про­блема органічної єд­ності, взаємодоповнюваності М. і З. та результату діяльності повʼязана із суперечливим ро­зумі­н­ням взаємозвʼязку потреб, інтересів та цін­нісних орієнтацій, а також того історичного факту, що моральні принципи мають бути перед­умовою будь-якого ріше­н­ня соціального субʼєкта у виборі мети (виходячи з наявних засобів або, навпаки, ви­значе­н­ня засобів реалізації на основі певної мети). Ігнорува­н­ня цих принципів призводить до страж­дань, особистих і соціально-історичних конфліктів, за­грожує самому існуван­ню людської цивілізації.