Металообробна промисловість
МЕТАЛООБРО́БНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — комплексна галузь з виробництва та ремонту металевих конструкцій, устаткування та обладнання для інших галузей і потреб населення (див. також Металооброблення). Серед продукції М. п. — інж. споруди, вироби пром. (метал. конструкції будинків, мостів, залізниць, естакад, ангарів, гідротех. споруд, башти, вежі, спорт. і розважал. споруди, інструменти, кріпил. вироби, металофурнітура тощо) і заг. (госп. посуд, реманент, спорт. інвентар та ін.) призначення. Існують спеціалізов. металообробні підприємства та металообробні цехи в складі заводів ін. галузей, де лише ремонтують різні види машин і механізмів. У М. п. застосовують різні технології, використовують високомеханіз. і технічно оснащене на сучас. рівні обладнання для оброблення металів і сплавів. У 19 ст. М. п. за кількістю підприємств і робітників (разом із кустар. виробництвами) посідала 4-е м. після швей., взуттєвої, буд. і харч. пром-стей. Вона почала інтенсивно розвиватися у зв’язку з прокладенням залізниць, будівництвом знач. кількості метал. мостів, металург. і маш.-буд. заводів та ін. об’єктів, де використовували метал. Становлення М. п. у дорев. Україні тісно пов’язане з усією капіталістич. економікою Рос. імперії, особливо з маш.-буд. пром-стю. 1913 у заг. об’ємі на укр. землях виробляли 25 % металооброб. продукції. Протягом 20 ст. обсяг продукції М. п. в Україні зріс у декілька десятків разів і склав значну частину продукції СРСР. До 1930 осн. частина М. п. була невироб. призначення. У процесі індустріалізації створ. нові галузі промисловості, а відповідно і значно зросла номенклатура виробів М. п. Водночас у 1930-х рр. значно скоротилася частка продукції для потреб насел., виник дефіцит металевих виробів культурно-госп. призначення. Після 2-ї світової війни з розвитком екон. потенціалу їхнє виробництво почало зростати. У 1980-х рр. темпи зростання випуску продукції М. п. у декілька разів перевищили темпи зростання випуску продукції провід. галузей (зокрема електротех., автомобіле-, літако-, тракторо-, верстато-, приладобудування). У 1990-х рр. із переходом України на ринк. економіку питома вага М. п. почала зменшуватися. Нині вона поступається багатьом галузям промисловості, зокрема харч., палив., буд. матеріалів, легкій, а також с. госп-ву. У структурі М. п. найбільша частка належить підприємствам з виготовлення металоконструкцій та з ремонту машин і устаткування. Найбільші підприємства працюють у Дніпрі, м. Маріуполь Донец. обл., Житомирі, Києві та Київ. обл.
Рекомендована література
- Бем I. С., Демідіон В. О. Проблеми розвитку і розміщення машинобудування та металообробки в Українській РСР. К., 1977;
- Родін П. Р. та ін. Металорізальні інструменти: Навч. посіб. Ч. 2. К., 1993;
- Богуслаєв В. О., Ципак В. І., Яценко В. К. Основи технології машинобудування: Навч. посіб. З., 2003;
- Большаков В. И., Дворкин Л. И. Строительное материаловедение. Дн., 2004.
Завантажити статтю
