Метрологія історична

Визначення і загальна характеристика

МЕТРОЛО́ГІЯ ІСТОРИ́ЧНА  — спеціальна історична дисцип­ліна, що вивчає міри та їхні системи в історичному розвитку. Осн. завдання М. і.: дослідж. номенклатури давніх метрол. одиниць, встановлення співвідношення між ними, їхня відповідність сучас. (метрол.) одиницям. Об’єкти М. і. — міри довжини, площі, ваги, рідин, сипких тіл тощо в істор. розвитку; предмет — співвідношення давніх мір з метричними. Джерелами для вивчення давніх мір є писемні (літописи, законодавчі акти, угоди, митні книги, описи мандрів) і матеріал. (монети, гирі, міри довжини, давні архіт. будівлі) пам’ятки. Дослідж. проблем М. і. має важливе значення для істор. науки, оскільки без знання давніх систем мір неможливе вивчення соц.-екон. історії країни. У свою чергу М. і. допомагає встановити автентичність, час і місце виникнення докум. джерел. Одиниці виміру виникли у глибоку давнину. Спочатку використовували кількісно невизначені міри: частини люд. тіла, умовні одиниці, пов’язані з фіз. здатністю людини (напр., фут — ступня, дюйм — палець, лікоть, сажень; великі відстані вимірювали днями шляху), з розвитком практ. діяльності (госп. життя, торгівлі) виникли більш точні одиниці виміру. Із появою мір, що мали точні співвідношення між собою, зародилася наука метрологія. 1795 метричну десятк. систему запроваджено у Франції (в основу покладено метр), 1899 поширено у Рос. імперії (використовували водночас із старими рос. мірами), 1927 уведено в СРСР. 2002 Україна стала асоційов. чл. Ген. конф. з мір і ваги, 2003 вступила до Міжнар. комітету мір та ваги.

Завантажити статтю