МЕТРОЛО́ГІЯ ІСТОРИ́ЧНА — спеціальна історична дисцип­ліна, що ви­вчає міри та їхні системи в історичному роз­витку. Осн. зав­да­н­ня М. і.: дослідж. номенклатури давніх метрол. одиниць, встановле­н­ня спів­від­ноше­н­ня між ними, їхня від­повід­ність сучас. (метрол.) одиницям. Обʼєкти М. і. — міри довжини, площі, ваги, рідин, сипких тіл тощо в істор. роз­витку; предмет — спів­від­ноше­н­ня давніх мір з метричними. Джерелами для ви­вче­н­ня давніх мір є писемні (літописи, законодавчі акти, угоди, митні книги, описи мандрів) і матеріал. (монети, гирі, міри довжини, давні архіт. будівлі) памʼятки. Дослідж. про­блем М. і. має важливе значе­н­ня для істор. науки, оскільки без зна­н­ня давніх систем мір неможливе ви­вче­н­ня соц.-екон. історії країни. У свою чергу М. і. допомагає встановити автентичність, час і місце виникне­н­ня докум. джерел. Одиниці виміру виникли у глибоку давнину. Спочатку використовували кількісно неви­значені міри: частини люд. тіла, умовні одиниці, повʼязані з фіз. здатністю людини (напр., фут — ступня, дюйм — палець, лікоть, сажень; великі від­стані вимірювали днями шляху), з роз­витком практ. діяльності (госп. життя, торгівлі) виникли більш точні одиниці виміру. Із появою мір, що мали точні спів­від­ноше­н­ня між собою, зародилася наука метрологія. 1795 метричну десятк. систему за­проваджено у Франції (в основу покладено метр), 1899 поширено у Рос. імперії (використовували водночас із старими рос. мірами), 1927 уведено в СРСР. 2002 Україна стала асоці­йов. чл. Ген. конф. з мір і ваги, 2003 вступила до Між­нар. комітету мір та ваги.