Механіки Інститут ім. С. Тимошенка НАНУ

МЕХА́НІКИ Ін­ститут ім. С. Тимошенка НАНУ — перша академічна науково-дослідна установа технічного профілю в Україні. Створ. 1918 у Києві як Ін­ститут тех. механіки у складі УАН; 1929–59 — Ін­ститут буд. механіки; від 1959 — Ін­ститут механіки, від 1993 — ім. С. Тимошенка. У 1970-і рр. Ін­ститут став засн. Харків. філії Ін­ституту тех. теплофізики, реорганізов. у Про­блем машинобудува­н­ня ін­ститут ім. А. Під­горного НАНУ, а Дні­проп. від­діл. Ін­ституту механіки пере­твор. у Технічної механіки ін­ститут НАНУ та НКАУ. Наук. діяльність Ін­ституту спрямована на роз­робле­н­ня фундам. питань механіки деформів. твердого тіла та заг. механіки. Осн. наук.-тех. напрями: механіка композит. і не­­однорід. середовищ; механіка оболонк. систем; механіка звʼяза­­них полів у матеріалах і елементах кон­струкцій; механіка руйнува­н­ня і втома; динаміка і стійкість мех. систем. В Ін­ституті роз­роб­лено методи роз­рахунку і способи дослідж. обʼєктів нової техніки; методи конструюва­н­ня і створе­н­ня дослід. виробів із високоміц. композит. матеріалів; роз­ширено дослідж., які спрямовано на при­скор. роз­виток маш.-буд. комплексу. Ці наук. дослідж. отримали ви­зна­н­ня і високу оцінку. В Ін­ституті сформувалися ви­знані у світі наук. школи з механіки, зокрема школа неліній. коливань Крилова–Боголюбова. Теор. і екс­перим. результати, одержані в Ін­ституті упродовж багатьох років, впроваджено у ракетно-косміч., авіац., кораблебуд. та ін. галузях промисловості. Його роз­робки викори­стано в інж. практиці провід. н.-д. і проект­но-кон­структор. організацій і під­приємств України та ін. країн для оцінки міцності й довговічності матеріалів і типових кон­струкцій різного при­значе­н­ня. У структурі Ін­ституту — 15 наук. від­ділів: динаміки та стійкості суціл. середовищ, механіки стохастично неоднорід. середовищ, реології, обчислюв. механіки та техніки, обчислюв. методів, буд. механіки тонкостін. кон­струкцій, термопластичності, термопружності, електропружності, механіки повзучості, механіки руйнува­н­ня матеріалів, динаміки поліагрегат. систем, динаміки склад­­них систем, стійкості процесів, теорії коливань. В Ін­ституті працюють 154 н. с., з них — 4 академік і 3 чл.-кор. НАНУ, 62 д-ра та 75 канд. н. Досягне­н­нями в галузі механіки Ін­ститут завоював авторитет, став ві­домим у наук. світі. Наук. результати вчених Ін­ституту від­значено між­нар. та держ. нагородами: Медаль BLAISE PASCAL Європ. АН, Диплом якості та Золота медаль Європ. наук.-пром. палати, 3 Держ. премії СРСР, 11 Держ. премій України в галузі н. і т., імен­ні премії видат. вчених НАНУ. Серед ві­домих фахівців — академік АН СРСР С. Тимошенко (1918–20 — директор), М. Боголюбов, М. Крилов, Ю. Митропольський; академік РАН Р. Ганієв; академік НАНУ Ф. Бєлянкін (1944–58 — директор), Д. Граве (1921 — директор), О. Гузь (1976-2022 — директор), Я. Григоренко, В. Грінченко, М. Кільчевський, А. Коваленко (1959–65 — директор), В. Кононенко (1965–75 — директор), М. Корно­ухов (1940–44 — директор), В. Кубенко, В. Лазарян, А. Мартинюк, В. Пилипенко, Г. Писаренко, Г. Савін (1958–59 — директор), С. Серенсен (1932–40 — директор), К. Симінський (1921–32 — директор), А. Філіп­пов, Ю. Шевченко; чл.-кор. НАНУ Б. Горбунов, Б. Грозін, С. Кожевников, В. Майзель, В. Назаренко (від 2022 — в. о. директора), Ю. Неміш, О. Пеньков, А. Улітко, Л. Хорошун, І. Чернишенко. Низка провід. науковців Ін­ституту є чл. іноз. АН, числен. між­нар. наук. та наук.-тех. т-в. Спів­роб. Ін­ституту опубл. понад 300 книг, а також ви­дано багатотомні моно­графії, присвяч. пріоритет. наук. напрямам механіки твердого деформів. тіла і які не мають аналогів у між­нар. наук. літ-рі. Серед них — «Механика композитов» у 12-ти т. (К., 1993), «Успехи механики» в 6-ти т. (К., 2011) та ін. Ін­ститут разом із Тех. ін­ститутом у Флориді (США) виконує функції установи-координатора між­нар. серії наук. моно­графій зі стійкості. Від 1955 видає ж. «Прикладная механика», який регулярно пере­кладається англ. мовою у США: спочатку під на­звою «Soviet Applied Mechanics», а від 1992 — «International Applied Mechanics» (від 2004 — видавництвом «Springer»); роз­по­всюджується у понад 50-ти країнах світу.

Завантажити статтю