МАЦІЄ́ВИЧ Лев Степанович (18. 02(01. 03). 1848, с. Без­печна Уман. пов. Київ. губ., нині Жашків. р-ну Черкас. обл. — 17(30). 11. 1915, Одеса) — історик Церкви. Дійсний член Одес. товариства історії та старожитностей (1887), Одес. бібліогр. товариства при Новорос. університеті (1911), чл. Церк.-археол. товариства при Київ. духов. академії, почес. чл. Бес­сараб. церк. істор.-археол. товариства (1907), Одес. єпархіал. Свято-Андріїв. братства. Нагородж. бронз. меда­л­лю з нагоди 50-річчя Одес. товариства історії та старожитностей (1889). Закін. Київ. духовні семінарію (1863) і академію (1867), де 1870 здобув ступ. магістра богословʼя. Викладав у Кишинів. (1870–84) і Одес. (1885–98) духов. семінаріях. Від 1898 — у від­ставці за станом здоровʼя. Збирав укр. фольк­лор, матеріали пере­давав О. Потебні, який викори­став їх у своїх працях. Товаришував з І. Нечуєм-Левицьким, під­тримував контакти з київ. істориками (М. Петровим та ін.), по­стійно надсилав цінні предмети та рукописи до Церк.-археол. музею. 1913 від­на­йшов список т. зв. Архангелогород. літопису (Устюз. літопис. звід), який пере­дав до С.-Петербур. АН (знахідка високо оцінена О. Шахматовим). Досліджував історію православ. Церкви, у працях вміщував біо­графії її вищих ієрархів, був спів­засн. церк. археології в Україні. Також збирав матеріали про Т. Шевченка, зокрема виявив і опублікував метрич. запис про його народже­н­ня та хреще­н­ня. У публікаціях у світських істор. ви­да­н­нях виходив за межі істо­­рико-церк. дослідж. та друкував документи з політ. і побут. історії.