Киянченко Георгій Васильович
КИЯ́НЧЕНКО Георгій Васильович (12(25). 05. 1911, с. Обухів, нині місто Київ. обл. — 19. 06. 1989, Київ) — живописець, графік. Чоловік Н. Компанієць-Киянченко, батько Д. Киянченка. Член СХУ (1950). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київський художній інститут (1939; викл. П. Волокидін, С. Налепинська-Бойчук, К. Трохименко, О. Шовкуненко). Викл. Респ. худож. серед. школи (Київ, 1939–41). Співпрацював 1941 із видавництвами АН УРСР, «Мистецтво» (усі — Київ). Учасник респ. та всесоюз. мистецьких виставок від 1939. Персон. — посмертні у Києві (1993, 1999, 2008). Для творчості К. притаманні висока реаліст. майстерність, тяжіння до епічності у великих істор. полотнах, до глибини роз-криття психології людини у портретах, витонченої поетичності у пейзажах. Створював також плакати. Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї Т. Шевченка у Києві.
Додаткові відомості
- Основні твори
- плакати — «Смерть фашизму», «Кривавий безумець», «Фашизм буде розбитий» (усі — 1941); «Автопортрет» (1985); живопис — «Корсунь-Шевченківська битва» (1947), «Парад Перемоги у Москві», «Трипільська трагедія» (обидва — 1948), «Лівий берег Дніпра», «Т. Шевченко на засланні на Аральському морі» (обидва — 1949), «Квітнуть яблуні над Дніпром», «Ленін у Розливі», «Тарас Бульба» (усі — 1950), «Смерть Андрія» (1951), «Чоловік» (1952), «Повінь на Дніпрі» (1957), «Шевченко-солдат» (1961), «Дніпро та соняшники» (1962), «Ти на панщині, а я в неволі», «Шевченко у дяка в науці» (обидва — 1964), «Чорне море» (1965), «Дніпро» (1969), «Академік В. Глушков» (1977), «Автопортрет» (1979), «І. Захарчук» (1984); серії — «Полковники» (1972–79), «Ветерани Великої Вітчизняної війни» (1979–87).
Рекомендована література
- Киянченки. Життя, творчість: Альбом. К., 2008.