Мікрокліматологія
МІКРОКЛІМАТОЛО́ГІЯ (від мікро... та кліматологія) — розділ кліматології, що досліджує мікроклімати, фізичні закономірності формування та взаємодії мікрокліматичних особливостей території, типізацію мікрокліматів, розподіл на значній місцевості кількісних показників з урахуванням різних типів ландшафту. Розробляє методи і засоби перетворення мікрокліматів з метою підвищення ефективності екон. використання певної території. Вивчення мікроклімату передбачає виявлення вертикал. профілів температури, вологості та вітру в призем. шарі атмосфери, аналіз впливу мікротопографії, експозиції та рослинності на атмосфер. режим, а також на радіац. умови у цих шарах, з’ясування відмінностей призем. шару повітря в різних фаціях певного ландшафту. Мікроклімат. дослідж. мають вагоме наук.-теор. значення, оскільки встановлення радіац. режиму призем. шару атмосфери, процесів тепло- та вологообміну дають змогу визначити закономірності формування погоди та клімату в окремих р-нах земної кулі. На основі тривалого комплекс. вивчення складають мікроклімат. карти, що застосовують у різних галузях економіки. Мікроклімат. дослідж. у містах сприяють вирішенню питання моніторингу довкілля, встановленню зв’язків між мікрокліматом і забрудненням атмосфери, розробленню рекомендацій щодо роботи підприємств та міського транспорту. Важливим аспектом М. є оцінювання співвідношення параметрів погодно-клімат. умов дня і ночі, радіац. балансу, температури та вологості повітря і ґрунту, швидкості вітру, хмарності, атмосфер. опадів, а також їхнього впливу на продуктивність с.-г. культур, природну рослинність та здоров’я людей. Виділяють нові напрями наук. дослідж. — з питань практ. та меліорат. М. залежно від різноманіт. меліорацій (у с.-г. виробництві — зрошення, осушення, спец. оброблення ґрунту; у насел. пунктах — озеленення). Засн. М. — рос. географ і кліматолог О. Воєйков, якому належать дослідж. і висновки щодо впливу рельєфу, рослинності та госп. діяльності на параметри метеорол. характеристик, їхній добовий та річ. хід і вертикал. розподіл. Він уперше висловив думку про можливість зміни клімату людиною через формування мікрокліматів. Ідеї О. Воєйкова з М. розвивали проф. Г. Селянінов, С. Сапожникова, І. Гольцберг. В Україні мікроклімат. дослідж. проводили в Укр. гідрометеорол. інституті (О. Шахнович, Л. Рибченко), Одес. екол. університеті (З. Міщенко), Київ. (М. Щербань) та Харків. (Г. Дубинський ) університетах.
Рекомендована література
- Воейков А. И. Климаты земного шара, в особенности России // Избр. соч. Т. 1. Москва; Ленинград, 1948;
- Щербань М. И. Микроклиматология. Учеб. пособ. К., 1985;
- Міщенко З. А., Ляшенко Г. В. Мікрокліматологія: Навч. посіб. К., 2007.
Завантажити статтю
