Мілка Євген Григорович
Визначення і загальна характеристика
МІ́ЛКА Євген Григорович (04. 04. 1950, с. Старобешеве, нині смт Донец. обл. — 28. 01. 2011, Донецьк) — композитор, педагог. Доц. (1992). Член НСКУ (1975). Премія ім. С. Про-коф’єва (1991). Закін. Київську консерваторію (1973; кл. композиції А. Штогаренка, контрабаса — Б. Сойки). Від 1974 — арт. оркестру Театру опери та балету, від 1975 — викладач муз.-теор. дисциплін Муз. училища, 1981–89 — відп. секр. обл. організації СКУ, 1989–2011 — у Муз. академії: від 1992 — доцент, від 1998 — в. о. професор кафедри оркестр. диригування; за сумісн. 1996–2011 — арт. Симф. оркестру (усі — Донецьк). Для музики М. характерні інтелект. спрямованість, складність муз. стилістики, насичення засобами сучас. муз. мови. Його твори входять до репертуару провід. колективів та виконавців України, звучать у багатьох країнах світу. Має фонд. записи на компакт-дисках та Укр. радіо.
Додаткові відомості
- Основні твори
- вокал.-симф. — «Словацькі пісні» (1972); для симф. оркестру — Симфонієта (1974); концерти — для флейти, струн. і удар. (1971), контрабаса з оркестром (1979, вперше в історії укр. музики), скрипки з оркестром (1981), альта з оркестром (1986), гобоя, струн. і удар. (2000); для струн., арфи і удар. — 5 обробок в’єтнам. нар. пісень (1985); для камер. домрового оркестру — «Українська сюїта» (1990), Симфонія (2000), 5 обробок польс. нар. пісень (2002); сонати — для органа (1971), гітари (1978), віолончелі, фортепіано і удар. (1982), скрипки з фортепіано (1986, 2005), для домри соло (2009); для фортепіано — «Каролю Шимановському» (1977), «Музика теплої осені» (1989), цикл мініатюр «Весно-веснянице» (1987); для бандури — «Нічна фантасмагорія» (1997), Фуга у старовин. стилі (2004); для бандури і фортепіано — Коломийка (2008); романси, дит. пісні, обробки нар. пісень; музика до театр. вистав.
- Основні праці
- Гармонiчне сольфеджiо. К., 1978 (співавт.); Симетрія ладогармонічних структур і 12-звукове наповнення // Теор. та практ. питання культурології: Зб. наук. ст. З., 2000. Вип. 3; Огляд тропів Й. М. Хауера та шестизвучні акордові структури // Муз. мистецтво: Зб. наук. ст. Д., 2004. Вип. 4.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
