Мілош Чеслав

Визначення і загальна характеристика

МІ́ЛОШ Чеслав (Miłosz Czesław; 30. 06. 1911, с. Шетенйе Ковен. губ., Росія, нині Каунас. пов., Литва — 14. 08. 2004, м. Краків, Польща) — польський письмен­ник, пере­кладач, есе­їст, літературо­знавець, дипломат. Нобелівська премія в галузі літ-ри (1980). Літ. нагороди Польс. ПЕН-клубу (1974), «Nike» (1998). Ордени Білого Орла (Польща, 1994), Великого князя Литовського Ґедиміна 2-го ступеня (Литва, 1995) та ін. Спів­засн. і чл. вілен. поет. групи «Жагари» (1931–34), чл. СП Польщі (1934; виключ. 1951, поновл. 1981), почес. чл. Спілки литов. письмен­ників (2002). Почес. д-р низки зарубіж. університетів. Закін. Університет ім. С. Баторія у Вільні (1934). Працював ред. на польс. радіо у Вільні та Варшаві; під час 2-ї світової війни брав участь у культур. під­піл. житті Варшави, був сторожем б-ки Варшав. університету. Від 1946 — дипломат польс. консульства у Нью-Йорку; 1947–50 — аташе з культури посольства Польщі у Вашинґтоні; 1950 –1-й секр. посольства Польщі в Парижі. 1951 емігрував до Франції, де спів­працював з париз. «Культурою» та Літ. ін­ститутом Є. Ґедройця, 1960 — до США. 1961–81 — професор кафедри славістики Каліфорній. (м. Берклі), 1981–82 — завідувач кафедри Е. Нортона Гарвард. (м. Кем-бридж) університетів. Водночас з викладац. продовжував за­йматися літ. та пере­кладац. діяльністю. Від 1993 жив у Кракові. Брав активну участь у літ. житті Польщі. М. — поет-мислитель. Для його ран­ньої творчості властива візійність, стилізація на голос старозавіт. пророків, поетика магіч. заклинань. Від ін. творців формації «Жагари» вирізнявся культом форм класицизму. Після війни поезію ро­зумів як дорогу до порятунку після поразки почу­т­тя людяності. У творчості втілював амбіції від­будови тривалих вартостей європ. культури, сумлі­н­ня, віри, від 1970-х рр. у ній почала домінувати реліг. і спо­глядал. тематика. Впровадив до польс. літ-ри новий жанр — поет. трактат. Більшість творів М. пізнього періоду є прикладом сильвіч. писа­н­ня, тобто компонованого на межі поет., есе­їстич. і проз. висловлюва­н­ня, у поет. текс­тах наслідував стиль і мову Біблії — практикував ритмічну прозопоезію. Провід. рисами його творчості є: умі­н­ня по­єд­нувати баче­н­ня онтолог. зла і захопле­н­ня красою світу, індивід. і колектив. памʼяті, неортодоксал. релігійності та інтелектуалізму. З проз. творів найбільш вагомими є есеї «Zniewolony umysł» (1953; укр. перекл. — Мюнхен, 1985), де роз­крито механізми функціонува­н­ня тоталітар. устрою і насадже­н­ня комуніст. сві­домості, та «Ziemia Ulro» (1977), в якому здійснено при­скіпливий аналіз духов. викоріне­н­ня сучас. людини, а також автобіогр. повість «Dolina Issy» (1955; усі — Париж). Окрім числен. літ., філос., соціол. і реліг. есеїв, автор дослідж. «Historia literatury polskiej» (Nowy Jork, 1969; Kraków, 1993), повістей «Zdobycie władzy» (Paryż, 1953 — франц., 1955 — польс. мовами) та «Góry Parnasu» (War­szawa, 2012). Має знач. пере­кла­дац. доробок польс. та англ. мовами. Укр. мовою окремі твори М. пере­клали Б. Струмінський, С. Шевченко, Я. Сенчишин, Ю. Іздрик, Л. Стефанівська, Д. Павличко, Н. Сидяченко, Н. Сня­данко, А. Павлишин. У Кракові діє музей-квартира М., у Красногруді (Польща) — Між­нар. центр діалогу «Двір М.».

Тв.: Poemat o czasie zastygłym. Wilno, 1933; Trzy zimy. Wilno; Warszawa, 1936; Wiersze. Warszawa, 1940; Ocalenie. Warszawa, 1945; Światło dzienne. Paryż, 1953; Traktat poetycki. Paryż, 1957; Rodzin-na Europa. Paryż, 1958; Kontynenty. Paryż, 1958; Król Popiel i inne wiersze. Paryż, 1962; Człowiek wśród skorpionów. Paryż, 1962; Gucio zaczarowany. Paryż, 1965; Miasto bez imienia. Paryż, 1969; Prywatne obowiązki. Paryż, 1972; Gdzie wschodzi słońce i kędy zapada. Paryż, 1974; Ogród nauk. Paryż, 1979; Hymn o Perle. Paryż, 1982; Nieobjęta ziemia. Paryż, 1984; Zac-zynając od moich ulic. Paryż, 1985; Kroniki. Paryż, 1987; Metafizyczna pauza. Kraków, 1989; Dalsze okolice. Kraków, 1991; Na brzegu rzeki. Kraków, 1994; Piesek przyd-rożny. Kraków, 1997; Życie na wyspach. Kraków, 1997; To. Kraków, 2000; Druga przestrzeń. Kraków, 2002; Orfeusz i Eury-dyka. Kraków, 2002; Przygody młodego umysłu. Kraków, 2003; O podróżach w czasie. Kraków, 2004; Wiersze ostatnie. Warszawa, 2006; Wiersze wszystkie. Kraków, 2011; Spiżarnia literacka. Kraków, 2011; Traktat o życiu. Myśli wybrane. Kraków, 2014; укр. перекл. — Ви­брані поезії. Л., 2000; Придорожний песик. Л., 2001; Родин­на Європа. Л., 2007; Ви­бране. К., 2008; Абетка. Х., 2010; Велике князівство літератури: Зб. есеїв. К., 2011; Земля Ульро. К., 2015.

Літ.: Забужко О. Уроки Мілоша // Всесвіт. 1993. № 1; M. Zaleski. Zamiast. O twórczości Czesława Miłosza. Kraków, 2005; T. Skubalanka. Język poezji Czesława Miłosza. Lublin, 2006; Сидяченко Н. Історія медіума на службі у слова // Мілош Ч. Ви­брані твори. К., 2008; Радишевський Р. Чеслав Мілош // Польс. письмен­ники — нобелів. лауреати. К., 2009; Нахлік О. Українська перцепція та рецепція прози Чеслава Мілоша // Київ. полоніст. студії. К., 2010. Т. 16; A. Franaszek. Miłosz. Biografia. Kraków, 2011; Сидяченко Н. Семантика ріки в мовотворчості Чеслава Мілоша // Київ. полоніст. студії. 2012. Т. 19; Її ж. Про ви­значальні риси поета і поезії // Всесвіт. 2014. № 1–2; Z. Zarębianka. Wtajemniczenia (w) Miłosza. Pamięć, duch(owość), wyobraźnia. Kraków, 2014.

Н. Г. Сидяченко

Завантажити статтю