МІЛЮ́ТІН Дмитро Олексі­йович (Милютин Дмитрий Алексеевич; 28. 06(10. 07). 1816, Москва — 25. 01(07. 02). 1912, с-ще Симеїз, нині смт Ялтин. міськради, АР Крим, похов. у Москві) — російський військовий діяч. Генерал-фельд­маршал (1898). Член-кореспондент (1853) і почес. чл. (1866) С.-Пе­тербур. АН, почес. голова Військ.-юрид. академії (1881), почес. президент Микол. академії Ген­штабу (1883), почес. чл. Харків. університету (1860). Закін. Моск. університет. пансіон (1833) і Військ. академію у С.-Пе­тербурзі (1836). Від­тоді пере­бував на військ. службі, зокрема брав участь у бо­йових діях на Кавказі; 1843–45 — обер-квартир­мейстер військ Кавказ. лінії та Чорноморʼя. Від 1845 — професор кафедри військ. гео­графії, згодом — військ. статистики Військ. академії. Започаткував військ.-статист. опис губерній Рос. імперії. Під час Крим. вій­ни 1853–56 від­ряджений до Військ. мін-ва. 1856–59 — нач. гол. штабу Кавказ. армії; від 1860 — товариш (заст.) військ. міністра; від 1861 — військ. міністр. Ві­ді­грав провід­ну роль у проведен­ні військ. реформ 1860–70-х рр., внаслідок яких рос. армія пере­творилася на сучасну масову армію. Учасник рос.-турец. вій­ни 1877–78. Від 1881 — у від­ставці. Мешкав у маєтку в Симеїзі. Автор праці «История войны в Рос­сии с Францией в царствование Павла І в 1799 г.» (т. 1–5, С.-Пе­тербург, 1852–53), від­знач. Демидов. премією С.-Пе­тербур. АН.