Мілютін Дмитро Олексійович

МІЛЮ́ТІН Дмитро Олексійович (Милютин Дмитрий Алексеевич; 28. 06(10. 07). 1816, Москва — 25. 01(07. 02). 1912, с-ще Симеїз, нині смт Ялтин. міськради, АР Крим, похов. у Москві) — російський військовий діяч. Генерал-фельд­маршал (1898). Член-кореспондент (1853) і почес. чл. (1866) С.-Пе­тербур. АН, почес. голова Військ.-юрид. академії (1881), почес. президент Микол. академії Генштабу (1883), почес. чл. Харків. університету (1860). Закін. Моск. університет. пансіон (1833) і Військ. академію у С.-Пе­тербурзі (1836). Відтоді перебував на військ. службі, зокрема брав участь у бойових діях на Кавказі; 1843–45 — обер-квартирмейстер військ Кавказ. лінії та Чорномор’я. Від 1845 — професор кафедри військ. географії, згодом — військ. статистики Військ. академії. Започаткував військ.-статист. опис губерній Рос. імперії. Під час Крим. вій­ни 1853–56 відряджений до Військ. мін-ва. 1856–59 — нач. гол. штабу Кавказ. армії; від 1860 — товариш (заст.) військ. міністра; від 1861 — військ. міністр. Відіграв провідну роль у проведенні військ. реформ 1860–70-х рр., внаслідок яких рос. армія перетворилася на сучасну масову армію. Учасник рос.-турец. вій­ни 1877–78. Від 1881 — у відставці. Мешкав у маєтку в Симеїзі. Автор праці «История войны в России с Францией в царствование Павла І в 1799 г.» (т. 1–5, С.-Пе­тербург, 1852–53), відзнач. Демидов. премією С.-Пе­тербур. АН.

Рекомендована література

1. Байов А. К. Граф Д. А. Милютин: Биогр. очерк. С.-Пе­тербург, 1912;
   Google Scholar Internet
2. Почесні члени Харківського університету: Біогр. довід. Х., 2015.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю