МІРЗА́-АВАКЯ́НЦ Наталія Юстівна (11(23). 10. 1888, с. Хоцьки Пере­яслав. пов. Полтав. губ., нині Пере­яслав-Хмельн. р-ну Київ. обл. — ?) — історик. Навч. у Київ. жін. гімназії, від 1907 — на істор.-філол. від­діл. Київ. вищих жін. курсів (кер. випускної роботи – М. Довнар-Запольський). Працювала у Києві у жін. приват. гімназії В. Жеребцової, звідки 1908 виключена за участь в організації студент. страйку. 1913 склала держ. іспит при Моск. університеті. Від­відувала лекції при Моск. міському університеті ім. А. Шанявського. У Москві учителювала у приват. гімназії Товариства середньої школи, 1914–15 вела лекторій на пед. курсах при Моск. навч. окрузі. 1915 повернулася до Києва: від 1917 працювала у зразк. школі при Пед. курсах А. Жекуліної, викладала історію України в 2-й Укр. гімназії ім. Кирило-Мефодіїв. товариства, була пом. декана істор.-філол. факультету Укр. нар. університету. Перші стат­ті та рец. опублікувала в Москві у часописі «Украинская жизнь». 1905–06 — чл. РСДРП, 1907–17 — УСДРП. 1918–20 — пом. декана істор.-філол. факультету Полтав. учител. ін­ституту; після його реорганізації у Полтав. ІНО 1920–21 — в. о. проректора і ректора (1920–24 також читала лекції з історії України і Полтавщини); водночас 1919–20 — пом. декана Полтав. істор.-філол. факультету Харків. університету; від 1919 — спів­роб. По­стій. комісії для скла­да­н­ня біогр. словника діячів укр. землі ВУАН; 1922 — асп. Харків. н.-д. каф. історії укр. культури. Стала одним із ініціаторів створе­н­ня Укр. наук. товариства дослідж. й охорони памʼяток старовини та мистецтва на Полтавщині, брала активну участь в організації Полтав. краєзн. музею. 1922–23 — зав. навч. частини Полтав. кооп. технікуму та декан кооп. від­діл. Полтав. агрокооп. технікуму. 1923–24 — секр. Полтав. секції наук. робітників. Від 1924 — дійс. чл. і кер. сектору історії укр. культури Харків. н.-д. каф. історії укр. культури. 1924 захистила промоц. працю «Землеволоді­н­ня на Лів­обережній Україні ХVІІ — початку ХVІІІ ст.» (наук. кер. – Д. Багалій). Від 1925 — проф. Харків. ІНО й Всеукр. ін­ституту комуніст. освіти; викладала в Ін­ституті червоної професури та Харків. вет. ін­ституті; від 1927 — чл. бюро Харків. окруж. секції наук. робітників, голова Бібліотеч. комісії Культкомісії; від 1930 — чл. секції соц.-екон. історії України Археогр. комісії Центр. архів. упр. УСРР; від 1934 — проф. Донец. ІНО (Луганськ); від 1935 — керівник семінару для роз­робле­н­ня під­ручника з історії України, чл. Всеукр. асоц. марксист.-ленін. ін­ститутів; від 1934 — завідувач кафедри історії України Київ. університету. Наукові дослідже­н­ня: соц.-екон. історія Лів­обереж. України 17–18 ст., судочинство в Геть­манщині, побут козац. старшини, історія укр. жінки, селян. рухи, методика викла­да­н­ня історії. Однією з перших в укр. історіо­графії почала роз­глядати історію України в контекс­ті світ. істор. процесу. 11 червня 1938 заарешт., 16 березня 1939 за звинуваче­н­ням у націоналіст. діяльності з метою організації терору проти керівництва ВКП(б) і чл. рад. уряду засудж. до 10-ти р. виправно-труд. таборів із обмеже­н­ням у політ. правах на 6 р. і конфіскацією особистого майна. Подальша доля неві­дома (ймовірно, роз­стріляна 1940 у Лукʼянів. вʼязниці Києва). Реабіліт. 1959.