Кідьош
КІДЬО́Ш – село Берегівського району Закарпатської області. Знаходиться побл. осушув. системи «Чорний Мочар» (колишнє однойм. найбільше болото Закарпатської низовини меліороване до серед. 20 ст.) і підніжжя г. Нодьгедь, за 3 км від райцентру та залізнич. ст. Берегове. Пл. 1,3 км2. Насел. 895 осіб (2001), проживають українці й угорці. У К. досліджено поселення та знайдено бронз. вироби кін. 2 тис. до н. е. За легендою, село виникло на місці монастиря, заснованого у 12 ст. королем-вигнанцем Соломоном (онук Ярослава Мудрого, син київ. княжни Анастасії). Незважаючи на те, що він був коронований (у 7-річ. віці), після смерті його батька Ендре І (належав до князів.-королів. династії Арпадів) у родині почалася боротьба за престол, у якій переміг син Бейли І — Ласло. Від 16 ст. К. мав статус м-ка, від 1551 — власну печатку з гербом: на червоному тлі — золотий змій, що звивається догори (символ відтворює назву поселення: «кідьош» з угорської — «зміїний»). Навколишні ліси були місцем відпочинку угор. королів. Почергово К. належав то окремим феодалам, то був королів. маєтком. Від серед. 1800-х рр. цією тер. володіла родина графів Каролі. 1910 тут мешкало 446 осіб, переважно угорці. Після розпаду Австро-Угорщини — у складі Чехо-Словаччини, 1938–45 — Угорщини, від 1945 — УРСР. У рад. період село деякий час мало назву Зміївка. Від 1952 — у підпорядкуванні Берегів. сільс. ради. 2001 селу відновлено адм. статус. У К. здавна розвинуті виноградарство та виноробство, ткацтво. В урочищі г. Віссатекінте росте бл. 50 га сортових виноградників. На Закарпатті стало досить відомим фермер. госп-во «Шош». Щорічно 7–9 березня на міжнар. фестивалі вина у м. Берегове місц. винороби посідають приз. місця. Домоткані скатертини, серветки, килими, покрівці кідьош. майстрів були представлені на різноманіт. виставках. У К. — заг.-осв. школа, клуб, фельдшер.-акушер. пункт. На тер. села пробурено кілька свердловин з мінерал. термально-лікув. водою (азотно-метаново-хлоридно-натрієва), яка рекомендована для лікування серцево-судин. системи, атеросклерозу, ревматич. пороків серця, варикоз. розширення вен, тромбофлебіту, захворювань опорно-рухового апарату та центр. і периферич. нервової систем. Зберігся костел Івана Хрестителя, збудований у 14 ст. на основі існуючої каплиці (13 ст.). У середньовіччі виконував оборонні функції — був обнесений муром і захищений ровом. 1590 храм конвертовано реформатами, зокрема забілено фреск. розписи. 1657 споруду пошкоджено пожежею, 1827, 1889 і 1911 її реставрували. Визначал. елементом костелу є бічні романсько-готичні вікна. 1911 у гол. наві виявлено фрагменти розписів 1360–70: «Св. Катерина», «Молитва про чашу», «Явлення Христа Марії». Побл. костелу — дерев’яна двох’ярусна дзвіниця, зведена у 18 ст. У селі також функціонує кінноспортивний клуб «Мустанг». Встановлено монументи загиблим під час 2-ї світової війни та жертвам сталін. режиму, 12-метр. хрест (3-й у світі за величиною оберіг, після бразил. і японського).
А. О. Надь
Фотоілюстрації
Населені пункти 
