Мірний Іван Іванович
МІ́РНИЙ Іван Іванович (30. 08. 1872, с. Самотоївка Охтир. пов. Харків. губ., нині Краснопіл. р-ну Сум. обл. — 17. 03. 1937, Прага) — громадсько-політичний діяч. Чоловік З. Мірної-Хільчевської. Закін. С.-Петербур. університет (1898). Працював податк. інспектором у м. Умань (нині Черкас. обл.), від 1910 — у Київ. фінанс. палаті. Член київ. осередків ТУПу і товариства «Просвіта». Під час 1-ї світової війни — співроб. Комітету Пд.-Зх. фронту Всерос. союзу міст. Після Лютн. революції 1917 — чл. УЦР і в. о. заст. губерн. комісара Київщини. Вступив до УПСФ. Від листопада 1917 — ген. писар Ген. секретаріату УЦР; від січня 1918 — держ. писар УНР. За часів Української Держави і Директорії УНР очолював канцелярію МЗС. Від 1920 мешкав у Берліні (репрезентував Держ. центр УНР в екзилі), від 1924 — у Празі. Секр. Укр. громад. комітету й Укр. об’єднання у Чехо-Словаччині, скарбник Комітету допомоги голодуючим в Україні, один із організаторів та скарбник Союзу укр. письменників і журналістів на чужині, дир. канцелярій і викл. Укр. високого пед. інституту ім. М. Дра-гоманова й Укр. ін-у громадознавства. Автор багатьох публікацій у періодиці. 2013 у рідному селі встановлено мемор. дошку М.
Рекомендована література
- Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. Прага, 1942;
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біогр. довід. К., 1998.
Завантажити статтю
Людина 
