Місаковський Станіслав

Визначення і загальна характеристика

МІСАКО́ВСЬКИЙ Станіслав (Misakowski Stanisław; справж. — Демʼянок Володимир Феофанович; 08. 05. 1917, с. Нововознесенське, нині Високопольс. р-ну Херсон. обл. — 09. 07. 1996, м. Жирардув Мазовец. воєводства, Польща) — польський поет. Член ПЕН-клубу (1988). З походже­н­ня українець. Унаслідок роз­куркуле­н­ня родину від­правлено на Пн. Кавказ, М. залишився із се­строю матері — під Маріу­полем (нині Донец. обл.). Злидні виштовхнули М. у середовище без­притульних, з ними він домандрував аж до Далекого Сходу. Потім повернувся до своєї родини й закін. школу та Ставропол. зоотех. ін­ститут (РФ, 1939). Працював у вівцерадго­спі. За пів­року до нападу Німеч­чини на СРСР мобілізов. на навч. до артилер. училища. З поч. вій­ни потрапив на фронт, після бою під Ор­шею (Білорусь) опинився в оточен­ні й потрапив до нім. полону. Спочатку — концтабір побл. Сувалків (Польща), після не­вдалої втечі пере­вед. до Німеч­чини. Звільнений амер. військами, пере­йшов демаркац. лінію і, натрапивши на рад. військ. частину, по­просився знову на фронт. Після кількох тижнів у рад. армії заарешт. органами військ. контр­розвідки, оскільки побував у нім. полоні. Втік з-під арешту, на­прикінці 1944 найнявся на роботу до польс. селянина на глухому хуторі, роз­добув фальшиві документи, за якими став М., опанував польс. мову. Пере­їхав на прожива­н­ня на Пн. Польщі. Працював годин­никарем, слюсарем, електриком, теслею, кравцем, очолив від­діл культури в м-ку Свідвин, організовував щорічні театр. фестивалі. Від 1956 почав друкувати вірші польс. мовою — спочатку фрашки, сатир. мініатюри; дебютував поет. зб. «Kiedy nadchodzi noc» (Poznań, 1963). Автор докум. роману-жит­тєпису «W.E.D.» (крипт. справж. прі­звища, імені й по батькові; у рукопису). Загалом видав понад 20 кн. поезій, зб. оповідань, писав пʼєси. Чимало віршів і малої прози М. є діаріушем людини, яка пере­буває у стані самоідентифікації, від­новле­н­ня «кореневої системи», захисту морал. імперативів. На книги М. схвально від­гукнулися Я. Івашкевич, Є. Анджеєвський, З. Беньковський. Однак і польс. влада, і певні літ. кола з пі­дозрою ставилися до його біо­графії, «самоорганізованості», виклич. не­при­стосуванства. Рад. цензура викреслювала пере­кладні твори М. і у Києві, і в Москві. Твори М. пере­кладені кількома мовами, в укр. перекл. почали друкуватися від серед. 1990-х рр., зокрема в антологіях «Тому, що вони сущі» (Л., 1996; 2005), «Польський літературний вітраж» А. Глущака (О., 2007).

Тв.: Jest taki świat. Warszawa, 1964; Sy­­donia: poemat historyczny. Poznań, 1970; 1978; Gdziekolwiek z dala od świata. Poz­nań, 1970; Do utraty snu. Gdańsk, 1971; Dwa okna. Poznań, 1972; Mój stary dobry świat. Poznań, 1973; List. Warszawa, 1975; Hołobie. Warszawa, 1978; Poezje. Poznań, 1980; Poezje Wybrane. Warszawa, 1980; Ku tobie ciągną moje drzewa. Warszawa, 1980; Nie ma wyboru. Warszawa, 1980; Zaświat: dramat. Warszawa, 1980; Trzy chwile. Kraków, 1983; Żarna. Poznań, 1985; Gdy wychodzisz z domu. Kraków, 1990; To, czego nie ma. Warszawa, 1994; укр. перекл. — Вторгне­н­ня землі. К., 2008.

Літ.: Глущак А. Українець, який уславив польську літературу // Веч. Одес­са. Додаток «192 сходинки». 1999, 20 серп.; Базилевский А. Трое вне схемы: Мисаковский — Ружевич — Милош // Привыч. ощущения кризиса. В «соцлагере» и вокруг. Москва, 1999; Глущак А. Стані­слав Місаковський, W.E.D. — польський поет українського походже­н­ня // Місаковський С. Вторгне­н­ня землі. К., 2008; Гаврош О. Містика Місаковського // Україна молода. 2008, 23 жовт.

А. С. Глущак

Завантажити статтю