Містика

Визначення і загальна характеристика

МІ́СТИКА (від грец. μυστικός μυσ — таємничий) — особлива частина людського досвіду, сутність якої зумовлена зіткненням із потойбічною дійсністю і виражається у різних формах єднання з абсолютом, Богом, духами тощо. Нині існує низка реліг. та філос. доктрин, що відновлюють і трактують цей досвід (див. Містицизм). М. розуміють як суперечливу єдність містич. досвіду та містич. доктрини. Фундам. причиною суперечності досвіду та доктрини в М. є те, що містич. досвід не може бути виражений рац., навіть вербал. засобами, однак для своєї передачі та легітимації потребує таких засобів. Розв’я­зан­ня цієї суперечності призводить до того, що в більшості культур містичні доктрини мають есеїст. і худож.-образ. характер. Містич. досвід виник у глибокій давнині, коли з’явилося уявлення про потойбічне. Містичні доктрини з’являються з виникненням ціліс. картини потойбіч. світу. В Індії це відбулося з появою упанішад, у Китаї — даосизму, в Греції — піфагореїзму та платонізму. Проте містицизм як філос. традиція, що вважає містич. досвід основою пізнання, сформувався в епоху еллінізму та раннього Середньовіччя. У різних культурах містич. досвід може виражатися в не схожих, а подеколи й у протилеж. формах: від спокій. транс. станів йогів і християн. аскетів до динам. екстазу шаманів та дервішей. При цьому природа містич. станів завжди означає вихід із буденності в граничне буття й досягнення метагранич., надлюд. просвітлення. Феномен М. не слід плутати з магією, яка є практикою впливу на емпірич. світ через єднання з трансцендент. світом, тоді як у М. єднання з трансцендент. світом є кінц. метою. З ін. боку, у будь-якій культурі містичне та магічне тісно переплітаються. Кожна релігія має свою сакралізов. М., що описана у священ. текстах і є основою реліг. міфології. Усі ін. вияви М. часто сприймають як деструктивні й майже завжди як нелегітимні. Проте на межі 20–21 ст. спостерігається толерант. ставлення до містич. досвіду та містич. доктрин різних релігій і культур.

Завантажити статтю