Місюк Борис Семенович

МІСЮ́К Борис Семенович (30. 09. 1939, с-ще Сейтлер, нині смт Нижньогірський, АР Крим) — письменник, громадський діяч. Член СП СРСР (1980), Спілки рос. письменників (1989), засн. та голова її Примор. відділ. (1991–2008). Виріс у м. Білгород-Дністровський (Одес. обл.). Закін. Одес. інститут інж. мор. флоту (1962), навч. у Літ. інституті в Москві (1965–69; відрах. за «негідну поведінку»). 1962–64 працював мотористом у Пн. мор. пароплавстві (м. Архангельськ, РФ), потім — механіком плавучого крана Іллічів. мор. порту (Одес. обл.). Від 1969 — у м. Владивосток (РФ): ред. радіостанції «Тихий океан» (до 1970), механік, флагман. фахівець ВО «Дальриба» та пом. нач. рибопром. р-ну (1970–87). Видавець та ред. літ.-худож. ж. «Изба-читальня» (від 2003). Член Товариства укр. культури Примор. краю (1992–98), робив спроби писати українською мовою. Бере участь у заходах Центру укр. культури «Горлиця». Дебютував 1961 оповіданням «Кочегар» в одес. г. «Комсомольская искра», в Одесі вийшла й перша його кн. «Морской отпуск» (1971), до якої увійшли лірична повість та оповідання. На Далекому Сході, продовжуючи свою літ. діяльність, М. залишився вірним мор. тематиці. Його герої — рибалки й моряки, закохані в море, рибал. працю: кн. «Океанские вахты» (1976) і «Час отплытия» (1980, серія «Молодая проза Дальнего Востока»). У повістях «День больших открытий» (1984), «Не надо нас спасать» (1987; усі — Владивосток), «Крещеный огнем» (Москва, 1986), що мають автобіогр. характер, мариністика тісно переплелася з темою дитинства. Письменник показує, як у морі, у праці мужніють характери його героїв, визначаються їхні життєві цілі й морал. цінності. Автор багатьох нарисів і публіцист. статей про рибал. проблеми в газетах і на радіо.

Завантажити статтю