Місюк Борис Семенович

МІСЮ́К Борис Семенович (30. 09. 1939, с-ще Сейтлер, нині смт Нижньогірський, АР Крим) — письмен­ник, громадський діяч. Член СП СРСР (1980), Спілки рос. письмен­ників (1989), засн. та голова її Примор. від­діл. (1991–2008). Виріс у м. Білгород-Дністровський (Одес. обл.). Закін. Одес. ін­ститут інж. мор. флоту (1962), навч. у Літ. ін­ституті в Москві (1965–69; від­рах. за «негідну поведінку»). 1962–64 працював мотористом у Пн. мор. пароплавстві (м. Архангельськ, РФ), потім — механіком плавучого крана Іл­лічів. мор. порту (Одес. обл.). Від 1969 — у м. Владивосток (РФ): ред. радіо­станції «Тихий океан» (до 1970), механік, флагман. фахівець ВО «Дальриба» та пом. нач. рибо­пром. р-ну (1970–87). Видавець та ред. літ.-худож. ж. «Изба-читальня» (від 2003). Член Товариства укр. культури Примор. краю (1992–98), робив спроби писати українською мовою. Бере участь у заходах Центру укр. культури «Горлиця». Дебютував 1961 оповіда­н­ням «Кочегар» в одес. г. «Комсомольская искра», в Одесі ви­йшла й перша його кн. «Морской отпуск» (1971), до якої уві­йшли лірична повість та оповіда­н­ня. На Далекому Сході, продовжуючи свою літ. діяльність, М. залишився вірним мор. тематиці. Його герої — рибалки й моряки, закохані в море, рибал. працю: кн. «Океанские вахты» (1976) і «Час отплытия» (1980, серія «Молодая проза Дальнего Востока»). У повістях «День больших открытий» (1984), «Не надо нас спасать» (1987; усі — Владивосток), «Крещеный огнем» (Москва, 1986), що мають автобіогр. характер, мариністика тісно пере­плелася з темою дитинства. Письмен­ник показує, як у морі, у праці мужніють характери його героїв, ви­значаються їхні жит­тєві цілі й морал. цін­ності. Автор багатьох нарисів і публіцист. статей про рибал. про­блеми в газетах і на радіо.

Завантажити статтю