Міщенко Володимир Іванович

МІ́ЩЕНКО Володимир Іванович (03. 12. 1937, м. Словʼянськ Сталін., нині Донец. обл. — 18. 06. 2008, с. Проліски Борис­піл. р-ну Київ. обл.) — письмен­ник, журналіст. Член НСПУ (1982). Закін. Сталін. пед. ін­ститут (нині Донецьк, 1959). Учителював; від 1961 — на журналіст. роботі в Донецьку та Дні­пропетровську (нині Дні­про). За звʼязок із В. Стусом, з яким навч. в одній групі у ВНЗі, за­знав гонінь від органів КДБ: у його квартирі влаштовували обшуки, звільнили з роботи у видавництві «Донбас», заборонили друкувати. 1978–2005 працював у київ. видавництвах «Промінь», «Укр. письмен­ник», пошук.-видавн. агентстві «Книга Памʼяті України»; від 2005 — ред. г. «Петриківські вісті» (Дні­проп. обл.). Автор поет. зб. «Таємниця осін­нього листя» (1972), «Квітневі теле­грами» (1979), «Незабутні адреси» (1982), «Березільні вітражі» (1990), повісті «Не забудь мене» (1985; усі — Київ). Пере­клав з нім. мови роман «Такий собі Робель» Й. Новотного (К., 1989, разом з В. Пасічною). Осн. мотиви творів — понівечене війною дитинство, пошуки джерел духовності, роз­думи про істор. минуле та сьогоде­н­ня України. Вір­ші від­значаються задумливо-мінор. інтонацією. М. тяжів до класич. форми сонета. Окремі твори опубл. у часописах «Донбас», «Вечерний Донецк», «Донеч­чина», альманасі «Лад» (Д., 1998).

Завантажити статтю