Міщенко Дмитро Олексійович
МІ́ЩЕНКО Дмитро Олексійович (18. 11. 1921, с. Степанівка Перша, нині Приазов. р-ну Запоріз. обл. — 04. 04. 2016, Київ) — письменник, літературознавець. Кандидат філологічних наук (1955). Член НСПУ (1956). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1993). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київський університет (1951). Працював на видавн. роботі у Києві, зокрема 1956–61 — заступник гол. ред. Держлітвидаву України, 1964–73 — гол. ред. видавництва «Радянський письменник». Перший друк. твір — ст. «Великий реаліст» про Панаса Мирного (1949), дебютував зб. оповідань «Сини моря» (К., 1955). У твор. доробку — повісті, оповідання, романи, зокрема історичні. Писав про сучасність і героїчне минуле українського народу. М. по-своєму ставився до вимог системи й уміло вишукував у буднях сучасності важливі проблеми сусп. життя, відтворював пагубу бездуховності. Окремі твори М. перекладені англ., болгар., словац. та рос. мовами. Автор монографії «Розвиток реалізму в творчості М. Коцюбинського» (К., 1957). В останні роки життя виступав у пресі із публіцист. статтями на злободенні теми. 1991 у Києві вийшло 2-том. вид. «Вибрані твори».
Додаткові відомості
- Основні твори
- Сіверяни. 1959; Весняна повінь. 1960; Батьківська лінія. 1961; Доля поета. 1961; Чому не сходяться дороги. 1963; Ніна Сагайдак. 1966; Вітри приносять грозу. 1968; У морі затишку немає. 1970; Особисто відповідальний. 1972; 1991; Честь роду. 1977; Друге заміжжя. 1980; Синьоока Тивер. 1983; Лихі літа ойкумени. 1985; Розплата. 1987; Полювання на жар-птицю. 1990; Бунтівний князь. 1993; Згубні вітри над оазою. 1997; Не полишу тебе самотньою. 1997 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Симоненко П. Шляхами творчості // ЛУ. 1971, 19 листоп.;
- Сизоненко О. Сонячний берег життя // Там само. 1978, 24 берез.;
- Плачинда С. Дмитрові Міщенку — 60 // Там само. 1981, 20 листоп.;
- Іщенко М. За рахунками сьогодення // Там само. 1991, 31 січ.
Завантажити статтю
Людина 
