Міяковський Володимир Варламович

МІЯКО́ВСЬКИЙ Володимир Варламович (псевд. і крипт.: В. Порський, Б. Стохід, В. Світлицький, В. С-кий, Б. Янівський, В. М. та ін.; 06(18). 07. 1888, м. Ковель, нині Волин. обл. — 22. 03. 1972, м. Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — історик, архівіст, літературознавець. Батько О. Радиш-Міяковської. Дійсний член НТШ (1947) і УВАН (1948). Закін. 1-у Київ. гімназію (1906). Відтоді навч. на юрид. факультеті Університету св. Володимира у Києві, від 1908 — на істор.-філол. факультеті С.-Петербур. університету (1911 за участь у студент. демонстрації виключений і висланий до Полтави, 1913 завершив навч.). Член укр. студент. гуртка, який за дорученням М. Грушевського копіював у архівах С.-Пе­тербурга документи про польс. громад.-політ. рух поч. 19 ст. Учителював; від 1916 — співроб. Комісії для наук. опису архіву мін-ва освіти. У грудні 1917 переїхав до Києва. Від травня 1918 — інструктор архівно-бібліотеч. відділу Гол. упр. мистецтв і нац. культури; 1919 — пом. голови і зав. описового відділу Архів. упр.; від 1920 — голова Київ. губерн. архів. упр.; від 1925 — директор Центр. істор. архіву ім. В. Антоновича; водночас від 1927 — співроб. Київ. філії Інституту Т. Шевченка (очолював кабінет біографії, рукопис. відділ, літ.-мемор. будинок-музей, написав коментарі до 3–4 т. повного зібрання творів Т. Шевченка за ред. С. Єфремова). Також співпрацював у ВУАН: секр. Комісій для дослідів над істо­рією громад. течій 1840–60-х рр., новіт. письменства, біогр. словника (ред. його істор.-літ. частини), дійс. чл. Археогр. комісії та Археол. комітету, чл. Книгозн. комісії. Досліджував життя і творчість Т. Шевченка, укр. громад.-політ. й інтелектуал. рухи 19 ст. (Кирило-Мефодіїв. братство, декабристи, товариство «Громада»). 20 серпня 1929 заарешт., 1930 засудж. у справі СВУ. До 1933 перебував на засланні у Карелії (РФ). Після звільнення — статистик низки н.-д. мед. закладів Києва. Під час нім. окупації від 1941 очолював відновлений Центр. істор. архів ім. В. Антоновича, намагався відродити діяльність ВУАН. 1943 виїхав до Львова, 1944 — до Праги (співроб. Музею визв. змагань, дійс. чл. і секр. Істор.-філол. товариства), 1945 — до м. Авґсбурґ (Німеччина). 1950 емігрував до США. Співзасн. (1945) і вчений секр. (1945–52) УВАН, засн. і кер. її Музею-архіву ім. Д. Антоновича, з якого згодом виокремилася бібліотека (нині ім. М., бл. 50 тис. од. зберігання). Активно збирав і упорядковував документи й матеріали; вимагав від укр. видавництв надсилати по 7 прим. усіх видань (з метою зберегти й у майбутньому передати незалеж. Україні). В еміграції продовжував вивчати й популяризувати творчість Т. Шевченка, зокрема був одним з організаторів Інституту шевченкознавства УВАН (засн. 1948 у Німеччині, відновив діяльність 1955 у США), видавцем і ред. щоріч. зб. УВАН «Шевченко» (Нью-Йорк, 1952–64). Реабіліт. 1989. У 2015 в Києві на будинку, де мешкав М., встановлено мемор. дошку.

Рекомендована література

1. Антонович М. In memoriam. Володимир Міяковський // УІ. 1972. № 1–2;
   Google Scholar Internet
2. Домбровський О. Пам’яті Володимира Міяковського // Свобода. 1973, 13 квіт.;
   Google Scholar Internet
3. Филипович О. В. В. Міяковський: Спогади // Сучасність. 1984. № 4;
   Google Scholar Internet
4. Зале­ська-Онишкевич Л. Володимир Міяков­ський (1888–1972) // 125 років київ. укр. академ. традиції. 1861–1986: Зб. Нью-Йорк, 1993;
   Google Scholar Internet
5. Міяковська-Радиш О. Оглядаючись у минуле // Сучасність. 1995. № 4;
   Google Scholar Internet
6. Білокінь С. Володимир Міяковський (1888–1972) // Вісті УВАН. Нью-Йорк, 2000. Ч. 2;
   Google Scholar Internet
7. Листи Володимира Міяковського до Дмитра Багалія // Декабристи в Україні: Дослідж. й мат. Т. 4. К., 2005;
   Google Scholar Internet
8. Федорук О. Стаття Міяковського про генезу Шевченкового псевдоніма Кобзар Дармограй // СіЧ. 2013. № 1.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю