Мовчан Єгор Хомич

МОВЧА́Н Єгор Хомич (19. 04(01. 05). 1898, с-ще Велика Писарівка Богодухів. пов. Харків. губ., нині смт Сум. обл. — 21. 03. 1968, Київ) — кобзар. У дитинстві втратив зір. Кобзар. мистецтву навч. у С. Пасюги. Брав участь у 1-й Респ. нараді кобзарів та лірників при Ін­ституті укр. фольклору АН УРСР (Київ, 1939), Всесоюз. нараді нар. спів­ців (1940), 4-му Між­нар. зʼ­їзді славістів (1958; обидва — Москва). На поч. 1940-х рр. ви­ступав у складі Держ. ансамблю кобзарів при Київ. філармонії. Під час 2-ї світової вій­ни створював думи та пісні про парт. діячів. Товаришував з М. Рильським, Б. Лятошинським, А. Малишком. У репертуарі — думи («Невільницький плач», «Про трьох братів самарських», власна — «Про голодомор»), істор. («Козак Максим Залізняк», «Кармелюк», «Про Турбаївське пов­ста­н­ня»), побут. («Літа орел, літа сизий», «Їхав козак за Дунай» та ін.) і жартівл. пісні. Автор пісень на сл. Т. Шевченка («Думи мої», «Літа орел, літа сизий», «Заповіт», «Гей не пʼються пива-меди», «Ой три шляхи широкії», «Тарасова ніч», «За­ступила чорна хмара та білую хмару», «Якби ви знали, паничі»). На вірш А. Малишка «Тарасу Шевченку» склав пісню (ві­дома під на­звою «Коли течуть криваві ріки»). 1939 під час святкува­н­ня 125-ї річниці від дня народж. Т. Шевченка виконав думу «На високій дуже кручі», 1940 разом із групою кобзарів написав поему «Слава Кобзареві» з нагоди 100-річчя виходу у світ першого вид. «Кобзаря». 1959 М. Рильський присвятив М. вірш «Єгор Мовчан у Параски Амбросій». Кобза М. зберігається в Шевченків. нац. заповід­нику в Каневі (Черкас. обл.), його магнітофон­ні записи — у фондах ІМФЕ НАНУ. У рідному смт встановлено па­мʼят­ник М., на місці хати, в якій він народився, — памʼят. знак.

Завантажити статтю