Моем Вільям-Сомерсет

МО́ЕМ Вільям-Сомерсет (Maugham William Somerset; 25. 01. 1874, Париж — 16. 12. 1965, містечко Сен-Жан-Кап-Ферра, побл. м. Ніцца, Франція) — англійський письменник, драматург, критик. Студіював філософію та літературу в Гайдельберзі (Німеччина, від 1889), навч. у мед. школі при лікарні св. Томаса (Лондон, від 1892). Досвід лікар. практики надихнув М. на створення першого роману «Liza of Lambeth» («Ліза з Ламбета», 1897), читац. успіх якого спонукав автора обрати своїм фахом літ. творчість. На поч. 1-ї світової вій­ни М., як й інші зх. письменники (Дж. Дос Пассос, Е. Гемінґвей) служив у мед. корпусі Червоного хреста, від 1916 працював у розвідці, а 1917 як агент британ. секрет. служби був у Росії (зб. новел «Ashenden, or the British Agent» / «Ешенден, або Британський агент», 1928). Писав у різних жанрах: виступав як драматург — «Lady Frederick» («Леді Фредерік», 1907), «The Unknown» («Невідомий», 1920), «The Circle» («Коло», 1921), «For Services Rendered» («За бойові заслуги», 1932), «Sheppey» («Шеппі», 1933) та ін.; романіст — «Mrs. Craddock» («Місіс Креддок», 1900), «Of Human Bondage» («Тягар пристрастей людських», 1915), «The Moon and Sixpence» («Місяць і мідяки», 1919), «The Painted Veil» («Розфарбована вуаль», 1925), «Cakes and Ale» («Пироги і пиво», 1930), «The Theatre» («Театр», 1937), «The Razor’s Edge» («На жалі бритви», 1944) тощо; новеліст — зб. «The Trembling of a Leaf» («Тремтіння листя», 1921), «First Person Sin­gu­lar» («Від першої особи», 1931), «Creatures of Circumstances» («Іграшки долі», 1947; усі — Лондон) та ін. М. підкреслював, що сфера його інтересів як письменника була пов’язана з характерами і долями людей, зовні не примітних. Він тяжів до виняткового, вважаючи, що найцікавіше й несподіване приховане в повсякденному. У кращих соц.-психол. романах зображував морал. виховання молодого героя, порушував проблеми мистецтва, зокрема взаємини митця й суспільства, а також нагал. проблеми вій­ни і миру, колоніал. політики, трактуючи їх у дусі гуманізму. Знач. успіх мали п’єси М. Він продовжував традиції театру Реставрації та комедій О. Вайльда, зображував звичаї й морал. вади світського суспільства, у блискучих діалогах викривав лицемірство і святенництво персонажів. Серед п’єс М. чимало розважальних, які він протиставляв драмі ідей Б. Шоу; втім він звертався також до важливих соц. проб­лем. Багато його творів екранізовано. До драм. творчості М. звертався у 1920-х pp. театр «Березіль» (Харків), пізніше — низка ін. театрів України (Київ, Львів, Донецьк, Одеса). Автор числен. статей про твор. доробок Ч. Діккенса, Ґ. Флобера, Ф. Достоєвського та ін. письменників (див. зб. «The Summing up» // «Підводячи підсумки», 1938). Окремі твори М. переклали М. Рудницький, М. Пінчевський, О. Жом­нір, А. Муляр, О. Мокровольський, В. Легкоступ, О. Матвієнко, В. Марченко, В. Хо­­м’як, М. Шудря, М. Жук, В. Романець, Є. Левченко, О. Гордінчук, Є. Даскал.

Рекомендована література

1. I. Brown. W. S. Maugham. London, 1970;
   Google Scholar Internet
2. Влодавська І. Цей «загадковий» Сомерсет Моем // Всесвіт. 1974. № 2;
   Google Scholar Internet
3. Комолова М. О. Оповідання Сомерсета Моема в українських перекладах // ІФ. 1981. Вип. 61;
   Google Scholar Internet
4. Її ж. Літературно-естетичні погляди Сомерсета Моема // Там само. Вип. 62;
   Google Scholar Internet
5. S. Archer. Somerset Maugham. A Study of the Short Fiction. New York, 1993;
   Google Scholar Internet
6. Чорній Р. П. Сприйняття творчості В. С. Моема в українській літературі ХХ століття // Пит. літературознавства: Наук. зб. Чц., 2005. Вип. 12;
   Google Scholar Internet
7. Її ж. Інтерпретація художньої прози В. С. Моема в Україні та Росії (порівняльно-типологічний аналіз) // Герменевтика і проблеми літературозн. інтерпретації. Т., 2006.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю