Мойсеєнко Зоя Василівна
Визначення і загальна характеристика
МОЙСЕ́ЄНКО Зоя Василівна (02. 10. 1929, с. Жадьки Потіїв., нині Черняхів. р-ну Житомир. обл. — 04. 11. 2018, Київ) — архітектор. Дружина В. Чепелика. Доктор архітектури (1981), професор (1990). Заслужений архітектор УРСР (1983). Дійсний член Укр. академії архітектури (1992). Державна премія України в галузі архітектури (2002, 2007). Член НСАУ (1965; заступник голови — 1965–90). Закін. Київ. інж.-буд. інститут (1954; викл. Я. Штейнберг). Працювала 1954–57 у Держ. союз. проект. інституті № 164 Міністерства суднобуд. промисловості СРСР; від 1961 — у Дослід. інституті архітектури Академії будівництва й архітектури УРСР; від 1963 — у Зонал. НДІ експерим. і типового проектування; від 1972 — завідувач відділу житл. будинків, 1991–94 — заступник директора з наукової роботи Укр. н.-д. і проект. інституту сільс. цивіл. будівництва; від 1990 — у Нац. академії образотвор. мистецтва і архітектури (усі — Київ): від 1992 — професор кафедри теорії, історії та синтезу мистецтв. Наукові дослідження: практика будівництва, формування буд. нар. традицій у регіонах України. Брала участь у проектуванні житл. будинків на проспекті Повітрофлотський та вул. Щекавицька у Києві (1955–57). Авторка серії типових житл. та громад. споруд (1965–69) і сільс. центрів (1970–90), реалізов. у селах Микол., Одес. і Полтав. обл. Упорядниця монографії В. Чепелика «Український архітектурний модерн» (К., 2000).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Индивидуальный жилой дом. К., 1968; 1974; Архитектура сельских жилых домов Молдавии. Кишинев, 1973; Архитектура сел Украины. К., 1987 (співавт.); Відродження національної своєрідності архітектури України // Архіт. спадщина. 1995. № 2; Про український архітектурний стиль // Особняк. 1999. № 3; Історія української архітектури. К., 2003 (співавт.); Творчий шлях архітектора (До 100-річчя від дня народж. О. О. Тація) // Мист. обрії’2003: Альм. К., 2004.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
