Морська піхота

МОРСЬКА́ ПІХО́ТА — рід Військово-морських сил, при­значений і спеціально під­готовлений для викона­н­ня зав­дань у складі морських десантів, а також для оборони десантно-до­ступних ділянок узбереж­жя, військово-морських баз та інших важливих обʼєктів на березі. Формува­н­ня М. п. можуть само­стійно захоплювати пункти базува­н­ня Військ.-мор. сил (ВМС) і ВМФ, порти, окремі ділянки узбереж­жя (плацдарми) на тер. противника. У випадку, коли основу десанту складають частини сухопут. військ, М. п. за­стосовують у пере­дових загонах для захопле­н­ня ділянок узбереж­жя і забезпече­н­ня висадки на них гол. сил десанту. Під­роз­діли М. п. висаджують на берег з десант. кораблів і катерів, а також десантують вертольотами корабел. і берег. базува­н­ня за під­тримки кораблів і авіації. В окремих випадках вони долають водний про­стір своїм ходом на плаваючих машинах. М. п. як cпеціалізов. рід ВМС уперше зʼявилася 1664 в Англії, хоча звич. піхоту для абордаж. боїв на бортах кораблів військових за­стосовували ще з антич. часів; згодом — в ін. країнах Європи; 1705 — у Рос. імперії, 1775 — у США. Мор. піхотинців використовували для абордаж. бою, несе­н­ня караул. служби на борту корабля, висадки мор. десантів, охорони та оборони баз флоту тощо. Знач. роз­виток М. п., тактика її за­стосува­н­ня та оснаще­н­ня отримали під час 2-ї світової вій­ни у ВМС США. Станом на 1945 особовий склад Корпусу мор. піхоти США нарах. понад 400 тис. офіцерів і солдатів (нині — бл. 200 тис., найбільша кількість у світі). У складі ВМФ СРСР, що 1941 мав 1 бригаду М. п., у ході вій­ни сформов. 19 бригад, 13 полків і понад 70 баталь­йонів М. п. (до 150 тис. осіб).

Перші під­роз­діли укр. М. п. організов. у роки Визв. змагань 1917–21 на Чорномор. флоті, значну частину особового складу якого становили українці. У листопаді 1917 у Севастополі створ. Окремий мор. курінь ім. П. Сагайдачного (у січні 1918 взяв участь у боях із більшовиками у Києві, на поч. лютого припинив існува­н­ня), у грудні 1917 в Одесі — Курінь мор. піхоти Армії УНР (серед його вояків — письмен­ник Ю. Липа). Після приходу до влади геть­ман П. Скоропадський видав наказ по Мор. ві­домству «Про початок формува­н­ня бригади морської піхоти у складі трьох полків для несе­н­ня служби» від 23 травня 1918 (вважають офіц. датою заснува­н­ня регуляр. укр. М. п.), згідно з яким організов. Бригаду мор. піхоти: 1-й полк дис­локувався в Одесі, 2-й — у Миколаєві, 3-й — у Херсоні. Кожен полк мав у своєму складі 3 курені (по 4 сотні) й одну кулеметну команду. Гол. зав­да­н­ня — несе­н­ня служби на узбереж­жі й у військ.-мор. фортецях, а також викона­н­ня десант. операцій. За Директорії УНР навесні 1919 створ. Дивізію мор. піхоти, до якої уві­йшли 1-й Гуцул. полк мор. піхоти (див. Гуцульсь­кий полк морської піхоти УНР; м. Броди, нині Львів. обл.), 2-й Над­дні­прян. полк мор. піхоти (м. Ка­мʼянець-Подільський, нині Хмельн. обл.), 3-й полк мор. піхоти (Броди). Особовий склад частин М. п. брав активну участь у боях з більшовиками, поляками та денікінцями, зокрема у Зимових походах Армії УНР (у бою під Базаром загинула більша частина Дивізії мор. піхоти на чолі з командиром — контр-адміралом М. Білинським).

Із від­новле­н­ням незалежності України 1991 і створе­н­ням ВМС роз­почато й від­родже­н­ня укр. М. п. Станом на 2018 до її структури входять: Командува­н­ня мор. піхоти України, 36-а окрема бригада мор. піхоти (1-й, 501-й, 503-й окремі та один ліній. баталь­йони мор. піхоти), 137-й окремий баталь­йон мор. піхоти, 406-а окрема артилер. бригада (64-й і 2-й окремі гарматні артилер. дивізіони, два окремі гарматні артилер. дивізіони, по одному окремому гармат. й артилер. дивізіону). Частини і під­роз­діли М. п. ВМС України залучені до викона­н­ня бо­йових зав­дань у зоні проведе­н­ня операції Обʼєд­на­них сил.

Завантажити статтю