Морська піхота

Визначення і загальна характеристика

МОРСЬКА́ ПІХО́ТА  — рід Військово-морських сил, призначений і спеціально підготовлений для виконання завдань у складі морських десантів, а також для оборони десантно-доступних ділянок узбережжя, військово-морських баз та інших важливих об’єктів на березі. Формування М. п. можуть самостійно захоплювати пункти базування Військ.-мор. сил (ВМС) і ВМФ, порти, окремі ділянки узбережжя (плацдарми) на тер. противника. У випадку, коли основу десанту складають частини сухопут. військ, М. п. застосовують у передових загонах для захоплення ділянок узбережжя і забезпечення висадки на них гол. сил десанту. Підрозділи М. п. висаджують на берег з десант. кораблів і катерів, а також десантують вертольотами корабел. і берег. базування за підтримки кораблів і авіації. В окремих випадках вони долають водний простір своїм ходом на плаваючих машинах. М. п. як cпеціалізов. рід ВМС уперше з’явилася 1664 в Англії, хоча звич. піхоту для абордаж. боїв на бортах кораблів військових застосовували ще з антич. часів; згодом — в ін. країнах Європи; 1705 — у Рос. імперії, 1775 — у США. Мор. піхотинців використовували для абордаж. бою, несення караул. служби на борту корабля, висадки мор. десантів, охорони та оборони баз флоту тощо. Знач. розвиток М. п., тактика її застосування та оснащення отримали під час 2-ї світової вій­ни у ВМС США. Станом на 1945 особовий склад Корпусу мор. піхоти США нарах. понад 400 тис. офіцерів і солдатів (нині — бл. 200 тис., найбільша кількість у світі). У складі ВМФ СРСР, що 1941 мав 1 бригаду М. п., у ході вій­ни сформов. 19 бригад, 13 полків і понад 70 батальйонів М. п. (до 150 тис. осіб).

Перші підрозділи укр. М. п. організов. у роки Визв. змагань 1917–21 на Чорномор. флоті, значну частину особового складу якого становили українці. У листопаді 1917 у Севастополі створ. Окремий мор. курінь ім. П. Сагайдачного (у січні 1918 взяв участь у боях із більшовиками у Києві, на поч. лютого припинив існування), у грудні 1917 в Одесі — Курінь мор. піхоти Армії УНР (серед його вояків — письменник Ю. Липа). Після приходу до влади гетьман П. Скоропадський видав наказ по Мор. відомству «Про початок формування бригади морської піхоти у складі трьох полків для несення служби» від 23 травня 1918 (вважають офіц. датою заснування регуляр. укр. М. п.), згідно з яким організов. Бригаду мор. піхоти: 1-й полк дислокувався в Одесі, 2-й — у Миколаєві, 3-й — у Херсоні. Кожен полк мав у своєму складі 3 курені (по 4 сотні) й одну кулеметну команду. Гол. завдання — несення служби на узбережжі й у військ.-мор. фортецях, а також виконання десант. операцій. За Директорії УНР навесні 1919 створ. Дивізію мор. піхоти, до якої увійшли 1-й Гуцул. полк мор. піхоти (див. Гуцульсь­кий полк морської піхоти УНР; м. Броди, нині Львів. обл.), 2-й Наддніпрян. полк мор. піхоти (м. Ка­м’янець-Подільський, нині Хмельн. обл.), 3-й полк мор. піхоти (Броди). Особовий склад частин М. п. брав активну участь у боях з більшовиками, поляками та денікінцями, зокрема у Зимових походах Армії УНР (у бою під Базаром загинула більша частина Дивізії мор. піхоти на чолі з командиром — контр-адміралом М. Білинським).

Із відновленням незалежності України 1991 і створенням ВМС розпочато й відродження укр. М. п. Станом на 2018 до її структури входять: Командування мор. піхоти України, 36-а окрема бригада мор. піхоти (1-й, 501-й, 503-й окремі та один ліній. батальйони мор. піхоти), 137-й окремий батальйон мор. піхоти, 406-а окрема артилер. бригада (64-й і 2-й окремі гарматні артилер. дивізіони, два окремі гарматні артилер. дивізіони, по одному окремому гармат. й артилер. дивізіону). Частини і підрозділи М. п. ВМС України залучені до виконання бойових завдань у зоні проведення операції Об’єд­на­них сил.

Завантажити статтю