Морфонологія

МОРФОНОЛО́ГІЯ — роз­діл мово­знавства, що сформувався на пере­тині морфології та фонології і ви­вчає закономірності функціонува­н­ня морфологічно зумовлених фонологічних засобів. Обʼєкт М. — варіюва­н­ня морфем і парадигматика їх алофонів, зокрема фонемна структура морфем; комбінаторні зміни звуків, яким під­лягають морфеми в окремих морфемо­сполуках; звук. чергува­н­ня, що виконують морфол. функцію. Фонол. структура морфем впливає на характер чергувань, морфотактику мови, морфемну структуру слова. Графічно її можна пере­давати послідовністю голосних (Г) і приголосних (П) фонем, напр., у корені лук — ПГП, у суфіксі -уваг — ГПГП. Залежно від того, в якій мовній під­системі здійснюються морфонол. процеси, чергува­н­ня поділяють на парадигмат. й деривац. Перші від­буваються при слово­зміні та формотворен­ні, другі — при словотворен­ні, тому М. поділяють на М. слово­зміни, формо- і словотворе­н­ня. М. слово­зміни ви­вчає морфонол. правила пере­ходу від осн. (вихід.) форми слова до всіх ін. та здійснювані при цьому альтернації, їхню комбінаторику, характер від­ношень. Напрям морфонол. чергувань при слово­зміні в сучас. мові не повʼязаний з істор. чергува­н­нями і ви­значається при зі­ставлен­ні форм у слово­змін. парадигмі.

Вихід. формою імен­ників та прик­метників уважають назив. від­мінок однини, а дієслів — інфінітив. Виділяють типи чергувань, характерні для слово­зміни української мови: консонантні (к — ч: сік-ти — січ-у, к — ц: рук-а — руцʼ-і, н — нʼ: червон-иj — червонʼ-і), вокал. (о — і: доб-а — діб, е — і: греб-ти — гріб), чергува­н­ня голосної з нулем звука, чергува­н­ня # — о: вік#н-о — вікон, е — #: винен-Ø — вин#н-а, метатеза (жнецʼ-Ø — женцʼ-а), роз­шире­н­ня (чуд-о — чудес-а) та усіче­н­ня (клясти — кля-ну) основи. Консонантні, вокал. чергува­н­ня і чергува­н­ня голосної з нулем звука широко вживаються в усіх частинах мови, де є слово­зміна. Метатезу пред­ставлено лише кількома імен­никами: жрець, жнець, мрець. Роз­шире­н­ня та усіче­н­ня основ належать до периферій. ознак від­мінюва­н­ня імен­ників, вони зовсім не трапляються у прикметників і широко функціонують при дієвід­мінюван­ні. Рухомий наголос виразно виділяє М. слово­зміни імен­ників та дієслів і є периферій. у прикметник. слово­зміні, охоплюючи до двох десятків слів: сестри́н-Ø — сестрин-óго. Морфонол. типи чергувань реалізуються в окремих видах альтернатів — мін. морфонол. сегментів, що пере­бувають у від­ношен­ні чергува­н­ня з ін. морфонол. сегментами, отже, змінюють один одного в морфах тієї самої морфеми у певних морфонол. позиціях. Консонантні чергува­н­ня, напр., можуть бути такими: тверда — мʼяка приголосна т — тʼ (кіт — котʼ-ів), задньо­язикові г, х, к — пере­дньо­язикова зʼ (ног-а — нозʼ-і), цʼ (книжк-а — книжцʼ-і), сʼ (мух-а — мусʼ-і) або шиплячі ж, ч (берег-ти — береж-у, сікт-и — січ-у). Види чергувань диференціюють змінювані частини мови і залежать від структури основи, особливо її кінц. частини, типу флексії, лексич. характеристики слова, звук. ладу мови. В кожному випадку вони мають свої продуктивні й мало­продуктивні схеми та спів­від­ноше­н­ня альтернатів. Так, імен­ник. слово­зміні притаман­ні чергува­н­ня симетр. характеру: і — о (сніп-Ø — сноп-а) та о — і (ног-а — ніг), е — і (сел-о — сіл-Ø) та і — е (курʼінʼ-Ø — куренʼ-а), поява приголосної, голосної (бе­різ#к-а — берізок-Ø) і випаді­н­ня їх (знанʼнʼ-а — знанʼ#-Ø), помʼяк­ше­н­ня і стверді­н­ня приголосних (брат#-Ø — братʼів). Морфонол. симетр. чергува­н­ня не характерні для слово­зміни прикметників, у яких вони мають однобічну спрямованість, тобто тільки і — о, і — е (синів — синов-ого, лікарів — лікарев-ому), лише помʼякше­н­ня твердих (куц-ий — куцʼ-і), а також здебільшого для дієслів.

У М. слово­зміни виділяють чергува­н­ня сегментні та несегментні (акцентні). Перші реалізуються у змін. сегментах тієї самої морфеми і виражають грамат. інформацію, зі­ставляючи від­мінк. форми імен­ників, часові та способові — дієслова. Так, чергува­н­ня л — лʼ маркує два від­мінки парадигми імен­ника вузол — місц. в однині (у вузлʼ-і) і родовий в множині (вузлʼ-ів). Несегментні чергува­н­ня виявляються в змін. схемах наголосу, що при від­мінюван­ні чи дієвід­мінюван­ні може пере­ходити з основи на флексію (напр., у всіх від­мінках однини імен­ника світ наголошена основа, у множині — флексія), з флексії на основу (порівняти парадигму імен­ника верствá) або по­єд­нувати обидві схеми пере­несе­н­ня наголосу (горнý-ти — горн-ý — гóр-н-еш — горн-и́). Морфонол. чергува­н­ня при слово­зміні поділяють також на одиничні й комплексні. Одиничні реалізуються одним різновидом зміни фонем у морфах словоформи при від­мінюван­ні чи дієвід­мінюван­ні, напр., лише помʼякшен­ня кінц. твердої приголосної ос­нови н — нʼ (революцʼійн-иj — револю-цʼійнʼ-ім). Кількість змін при комплекс. альтернаціях у ме­­жах однієї слово­змін. парадигми імен­ників досягає шести (поява –ер-, (j), чергува­н­ня е — і, т — тʼ, р — рʼ, зміна наголосу: мат-и, матʼір-Ø, матерʼ-і, матʼірj-у), в одній словоформі — не більше чотирьох (тверда — мʼяка приголосна, е — #, о — і, # — тверда: #овес-Ø — вів#сʼі), у прикметниках — від однієї до трьох (е — #, н — нʼ, подовже­н­ня мʼякої приголосної: винен-Ø — винʼ#нʼ-і). Морфонол. чергува­н­ня при слово­зміні здійснюються в певних позиціях словоформи — на поч., в середині та кінці основи. В укр. мові вони мають досить великий діапазон, оскільки полегшують при­стосува­н­ня основи до сукупності закінчень. Від­мінюва­н­ня і дієвід­мінюва­н­ня більшості слів (в імен­никах — 76 %, прикметниках — 64 %, дієсловах — 72 %) характеризується зміною і основи, і флексії. Не­змін­ні, неваріат. основи без чергувань належать до периферії слово­змін. парадигми мови.

М. словотворе­н­ня ви­вчає процеси взаємо­при­стосува­н­ня морфем при пере­ході від твірн. слова до похідного. Обʼєктом М. словотворе­н­ня є морфонол. зміни одиниць в одному гнізді або в парах твірне — похідне без­від­носно до гнізда. В першому випадку від­бувається систематизація морфонол. явищ у словотвір. ланцюжках гнізда або його парадигмах. Є гнізда, марковані (волʼ-а, волок-) і немарковані морфонол. змінами при словотворен­ні (бурjaн-Ø, вапно). Найбільші зміни при словотворен­ні від­буваються в корені або прикорен. частині слова. Префікси в першій докорен. позиції за­знають консонант. чергувань з — с перед коренями, що починаються на к, п, т, х: сказати, спитати, стишити, схопити. Вони роз­ширюються голосною і пояснюють пере­хід о — і, що су­проводжується чергува­н­ням тверда — мʼяка приголосна: надʼіjти, роз­ʼі­брати, дʼіjти, прозвати — прі­звище). Рідко в префіксах чергуються і — е (між­рядниj, межирічʼчʼа) та і — о (піjмати — поjма). В коренях мають місце вокал. чергува­н­ня, одна частина з яких є симетрич. о — і (бродити — брʼід), і — о (вечір — вечорʼіти), і — е (осʼінʼ — восени), е — і (село — сʼілʼсʼкиj), е — и (мерти — вмирати), и — е (бринʼіти — бренʼкати), друга — несиметрич. о — а (помогти — помагати), і — а (лʼізти — лазити). В небагатьох давніх коренях трапляються ком­плексні вокал. чергува­н­ня е — о — і (везти — возити — віз), # — і — о — и (прозріти — зʼір — зоровий — позирати), # — и — і — о (брати — роз­бирати — роз­бір — збори), іноді в су­проводі консонант. и — іj — о (бити — біj — по­боjiще), у — и — о, х — ш (сухиj — засихати — засохлиj — засушити), а — ин — и — ен (жати — пожинати — жнива — женцʼі). Консонантні чергува­н­ня в коренях більш різноманітні. Це чергува­н­ня тверді — парні мʼякі (білий — білʼіти); рідше мʼякі — парні тверді (вишнʼа — вишневиj); тверді зубні — шиплячі д — дж (садити — саджати), д — ж (уродити — урожай), з — ж (при­грозити — при­грожувати), с — ш (просити — ви­прошувати), т — ч (викрутити — викручувати); задньо­язикові — шиплячі к — ч (бік — бічний), г — ж (берег — бережок), х — ш (рух — рушити); задньо­­язикові — зубні г — з (убогий — убозтво), к — ц (каліка — каліц­тво); мʼякі пере­дньо­язикові — тверді шиплячі дʼ — ж (ведмідʼ — ведмежата), зʼ — ж (галузʼ — роз­га­лу­жений), тʼ — ч (хотʼіти — за­охочувати), цʼ — ч (вівцʼа — вівчар); шиплячі — пере­дньо­язикові зубні ж — зʼ (Париж — паризʼкий), ч — цʼ (Галич — галицʼкиj), ш — сʼ (чуваш — чувасʼкий); зубні — щілин­ні д — с (викрадати — викрасти); щілин­ні — зубні с — дʼ (роз­повісти — роз­повідʼ); подовже­н­ня приголосних д — дʼдʼ (гад — гадʼдʼа), з — зʼзʼ (галуз — галузʼзʼа), л — лʼлʼ (бадилина — бадилʼлʼа) та ін. Окремо виділяють морфонол. явища, повʼязані з усіче­н­ням ос­нов, широко пред­ставленим серед дієслівних (колоти — роз­­ко­лʼувати — роз­кол, закидати — закид) і менше серед від­прикметникових (глибокий — глибина, вглиб) похід., та роз­шире­н­ням кореня за рахунок черувань # — е (вишнʼа — вишенька), # — о (булка — булочка).

Суфіксам властива лише частина вокал. і консонант. чергувань, що характерні для коренів. Найпоширенішими є чергува­н­ня задньо­язикових з шиплячими: к — ч (вершок — вершечок), х — ш (усміх — усмішка), г — ж (пилюга — пилюжний), мʼяких пере­д­ньо­язикових із шиплячими: цʼ — ч (водицʼа — водичка). Решта чергувань у суфікс. морфемах реалізується з меншою продуктивністю. Це вокал. альтернації е — # (вітерецʼ — вітерцевий), і — о (радістʼ — радошчі), # — о (жінка — жіночий) о — # (світанок — світанковий); мʼяка — парна тверда приголосна (жовтенʼ — жовтневий), тверда — парна мʼяка (директор — директорʼів); тверда задньо­язикова — непарна мʼяка пере­дньо­язикова приголосна к — цʼ (дивак — дивацʼкий); шипляча — мʼяка пере­дньо­язикова зубна (читач — читацʼкий); помʼяк­ше­н­ня приголосних з їх подовже­н­ням (чутий — чутʼтʼа). У суфіксах поширені накла­да­н­ня (чита + ач) і нароще­н­ня морфем (дов­железний, попівський). У словотвір. ланцюжках встановлюється кілька моделей (зразків) морфонол. змін, коли в них здійснюється: або лише одне явище — чергува­н­ня х — ш (горох — горошок), зміна наголосу (бíлий — білéсенʼкий), усіче­н­ня основи (ли-ти — ли-т-в-о), або реалізується їх комплекс, зміна наголосу + чергува­н­ня (хáос — хаоти́чний), нароще­н­ня основи + наголос + чергува­н­ня (писʼмó — писéмний), усіче­н­ня + метатеза + чергува­н­ня + наголос (жáти — жнéцʼ — женцéвий) тощо. В міру від­дале­н­ня від вершини гнізда від­бувається затуха­н­ня морфонол. змін, зменше­н­ня їх кількості та уніфікація чергувань у похідних. Морфонол. явища скупчуються у словах 1–3 ступ. похідності: вести — водити — вожатий, водʼінʼнʼа, радий — радʼістʼ — радʼісний. Морфонол. процеси при словотворен­ні бувають регулярними, які охоплюють усі слова, що мають дані сполуче­н­ня морфем (напр., г — ж, к — ч, х — ш у твір. імен­ник. основах при додаван­ні суфіксів -ок-, -к-: друг — дружок, сук — сучок, сміх — смішок), і нерегуляр., які властиві частині (іноді великій) слів із цим типом морфемосполук (порівняйте ойроцький і баскський, тюркський).

Завантажити статтю