Мотрич Катерина Вакулівна

МО́ТРИЧ Катерина Вакулівна (30. 11. 1947, с. Васильків Шполянського р-ну Київської, нині Черкаської обл.) — письмен­ниця. Член НСПУ (1979). Мистецька премія «Київ» ім. І. Миколайчука в галузі кіномистецтва (2004), премія ім. І. Огієнка (2007). Закінчила Київський університет (1971). Працювала у газеті «Молода гвардія», товаристві «Просвіта» та на республіканському радіо. Дебютувала книгою новел «Соняхи» (К., 1978) — ліричні роз­повіді про людей села, їхню любов до землі, рідного краю, про чисте й світле коха­н­ня. Авторка книг повістей та оповідань «Час найкоротшої тіні» (1982), «Перед храмом любові та болю» (1989), «Звізда полин» (2000), романів «Досвіток» (1987), «Ніч після сходу сонця» (2004), «Вавилонська вежа» (2011), «Трьохсотлітня голгофа. Фавор» (2018), роману у віршах «Мотрині ночі» (2006), поетичної збірки «Почайна» (2007; усі — Київ). У журналі «Неопалима купина» опубліковано її пʼєсу «Кайдашева земля» (2007), де всю українську землю авторка називає Кайдашевою — через чвари і роз­брат довкола неї. Письмен­ниця також широко використовує в літературній творчості форму молитви — «Молитва до мови», «Молитва до убієн­них голодом», «Молитва до України» (усі — 1991), де порушує важливі пита­н­ня нашої сучасності. За її «Молитвою до мови» реж. М. Мащенко зняв фільм, а за «Молитвою до убієн­них голодом» композитор І. Карабиць написав ораторію «Молитва Катерини» (1992). У художньо-документальному фільмі «Катерина Білокур. Посла­н­ня» (2002, реж. О. Самолевська) письмен­ниця озвучила листи художниці. М. належить низка резонансних публіцистичних статей у газеті «Слово Просвіти» — «Терня у боки» (2000), «Імʼя їм регіон» (2011), «ДНК варвара», «Чия земля?» (обидві — 2017), газеті «Літературна Україна» — «Армагед­дон державотворе­н­ня — імунодефіцит духу...» (2010), «Телетусовка, або Син­дром аварійності» (2013). Тематика ран­ніх творів М. пройнята національним духом, сюжети оригінальні, образи яскраві й непо­вторні. У публіцистичних ста­т­тях, особливо остан­ніх років, гостро по­стає тема державотворе­н­ня, і ті пороки, що стоять на заваді цьому, висвітлені емоційно й глибокодумно. Сучасна проза письмен­ниці від­різняється від ран­ньої історичною тематикою, порушеними глобальними про­блемами, вона глибоко патріотична, з екс­курсом у не­просту українську історію та не менш просту й почасти трагічну сучасність. Твори М. вирізняються цікавою сюжетністю, духовною тематикою, емоційністю, образністю й власним непо­вторним стилем.

Лiт.: Олiйник М. Новели, написанi серцем // Мотрич К. Соняхи. К., 1978; Онуф­рик Г. Особливості житійних образів у малій прозі Катерини Мотрич // Диво­слово. 2008. № 4; Поклад Н. Катерина Мотрич: «Щодня і щомиті витримуєш бій»: про поразки, які стають пере­могами // ЛУ. 2008, 28 серп.; Єременко О. З від­стані болю: до пломінця Чорно­бильської свічі // Укр. література в заг.-осв. школі. 2012. № 11.

Л. В. Голота

Завантажити статтю