МО́ЦЯ Олександр Петрович (30. 05. 1950, с. Літки Броварського р-ну Київської обл. — 18. 11. 2025, Київ) — археолог, історик. Доктор історичних наук (1991), професор (1997), член-кореспондент НАНУ (2003). Заслужений діяч науки і техніки України (2012). Державна премія України в галузі науки і техніки (2003). Премії ім. М. Костомарова (1997) та ім. М. Грушевського (2008) НАНУ. Закінчив Київський університет (1972). Працював у Археологічному музеї АН УРСР (1975–76); від 1979 — в Ін­ституті археології НАНУ (обидва — Київ): від 1986 — завідувач сектору давньоруської та середньовічної археології, від 1996 — завідувач одно­ймен­ного від­ділу; водночас був викладачем у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Київському славістичному університеті та ін. 

Наукові дослідже­н­ня: давньоруські поховальні памʼятки пів­ден­норуських земель, середньовічні торговельні шляхи, давньоруські сільські поселе­н­ня, матеріальна культура давньоруських міст, памʼятки доби пізнього середньовіч­чя та козацтва, за­стосува­н­ня терміна «Руська земля — Русь» у середньовічні часи й нині, історія України у цивілізаційному контекс­ті, про­блематика становле­н­ня української нації. Брав участь у роботі Поліської (1975–79), Новгород-Сіверської (1980–84), очолював Дні­провську давньоруську (1985–98), Батуринську (1995–97, 2003–06), Шестовицьку (1998–2009), Виползівську (2009–16) археологічні екс­педиції.