Мошногірський Свято-Вознесенський монастир
Визначення і загальна характеристика
МОШНОГІ́РСЬКИЙ СВЯ́ТО-ВОЗНЕСЕ́НСЬКИЙ МОНАСТИ́Р Засн., ймовірно, у 2-й пол. 17 ст. у лісі на горах між р. Мошна (бас. Дніпра) та Ірдинь (притока Тясмина, бас. Дніпра) побл. м-ка Мошни (нині село Черкас. р-ну Черкас. обл.), що опосередковано підтверджують універсали гетьманів П. Дорошенка від 22 червня і 11 липня 1671 та І. Мазепи від 20 травня 1708. Один із перших настоятелів Йоаким (Ракович) за особистим наказом рос. царя Петра І ув’язнений у кам’яному «мішку» Соловец. монастиря (Росія), де просидів декілька десятиліть до смерті. Від 1720 на Лівобережжі Дніпра у с. Коробівка (нині Золотоніс. р-ну Черкас. обл.) мошен. ченці утримували влас. «дворець» із церквою Благовіщення Пресвятої Богородиці, у подальшому тут функціонував невеликий Коробів. жін. монастир. Від кін. 18 ст. і до 1917 Мошногір. обитель була позаштат. монастирем. У рад. часи у неї відібрано більшу частину землеволодінь (майже 350 дес.). 26 серпня 1921 на тер. монастиря зареєстр. Вознесен. реліг. громаду та її статут, 27 березня 1922 — с.-г. труд. артіль, до складу якої увійшли монастир. насельники, селяни, наймані робітники та ін. Реліг. громада мала у своєму розпорядженні соборну дерев’яну Свято-Вознесен. і кам’яну Свято-Покров. (збуд. 1886) церкви. Рішенням секретаріату ВУЦВК від 21 листопада 1929 монастир остаточно ліквідовано. 1930 знищено й монастир. храми, зокрема Свято-Вознесен., який до того деякий час знаходився під охороною держави як пам’ятка історії 18 ст. Остан. настоятель Досифей (Старов) 1937–47 був ув’язнений у соловец. таборах.
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Святині 
