Морозівка
МОРО́ЗІВКА — село, що належало до Градизького району Полтавської області, а 1960 було затоплене водами Кременчуцького водосховища. Знаходилося на лівому березі Сули, побл. місця її впадіння у Дніпро; за декілька км від с. Мозоліївка (нині Глобин. р-ну Полтав. обл.), куди у 2-й пол. 1950-х рр. переважно були переселені морозівчани. Вкрита дніпров. водами тер. М. лежить за 7–9 км від берега. Її історія тісно пов’язана з колиш. поселенням Чигирин-Діброва, що виникло на поч. 17 ст., у 1636 завдяки князю Я. Вишневецькому отримало Маґдебур. право, а 1661–1782 було сотен. містечком. 1661–63 — у складі Кременчуц., 1663–67 — Чигирин., 1667–1781 — Лубен. полків. Водночас відбувалося заселення земель у зх. напрямку, ближче до гирла Сули, де згодом й сформувалася частина Чигирин-Діброви, що отримала назву М. 1781–96 — у складі Київ. намісництва; 1796–1802 — Новорос., 1802–1920, 1922–25 — Полтав., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1781–96 — Градиз., 1796–1923 — Кременчуц. пов. У 19 ст. у офіц. документах зазначали як єдиний насел. пункт М.–Чигирин-Діброва, що мав статус м-ка та входив до Мозоліїв. волості. На той час тут проходив транспорт. тракт з Кременчука на Золотоношу, збиралися 2 ярмарки на рік, відбувалися щоденні базари. Діяли 2 церкви. 1858 мешкали 1930, 1885 — 1250, 1900 — 1100 осіб. У перші десятиліття 20 ст. М. і Чигирин-Діброва стали окремими селами. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–59 — центр Морозів. сільс. ради, куди були віднесені села Малярівка, Плависте та Пугачівка. 1923–30 — у складі Кременчуц. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл.; від 1923 — Градиз. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На пд.-зх. околиці М. були виявлені поселення доби неоліту та 2 поселення доби бронзи; на Пд. від села — поселення доби бронзи; побл. Сули — давньорус. поселення; на Самущеному бугрі знайдено уламки посуду скіф. часу. У Пугачівці народився письменник Ф. Роговий.