Кінбурнський півострів
КІНБУ́РНСЬКИЙ ПІВО́СТРІВ — частина Нижньодніпровської арени. Знаходиться у Голопристан. р-ні Херсон. обл. та Очаків. р-ні Микол. обл. Омивається Дніпровсько-Бузьким лиманом з Пн., Чорним морем, Тендрівською затокою та Ягорлицькою затокою з Пд. Довжина 40 км, ширина до 10 км. К. п. звужений в основі і має широку гол. частину, що закінчується на Пн. Зх. піщаною Кінбурнською косою, на Пд. Сх. — піщано-черепашк. Покров. косою. Ґрунти піщані та глинисто-піщані, солонцюваті. Пн. частина переважно рівнинна, пд. — горбиста, з піщаними дюнами. У низинах за рахунок стоку атмосфер. опадів утворюються плеса невеликих озер (див. Кінбурнські озера).
На п-ові розташ. села Геройське (Голопристан. р-ну), Василівка, Покровка (обидва — Очаків. р-ну). На тер. К. п. досліджено стоянки племен епохи пізньої бронзи та скіфів, поселення давньогрец. ремісників. У 5 ст. до н. е. Гілею (у перекл. з грец. — край лісів), де греки-колоністи поклонялися богам і влаштовували спорт. змагання, описав Геродот. Від кін. 15 ст. п-ів входив до володінь Крим. ханства. На поч. 17 ст. Осман. Порта побудувала форт Кінбурн. Від 1775 — у складі Рос. імперії. Під час рос.-турец. війни корпусом для оборони Херсон.-Кінбурн. укріпленого р-ну та фортеці командував О. Суворов. У поселенні Васильків дислокувався кіш Вірних козаків, що під командуванням отаманів С. Білого, З. Чепіги, А. Головатого взяв укріплення на о-ві Березань, брав участь у штурмі Очакова та звільненні примор. тер. від турец. поневолення. Після закінчення рос.-турец. війни фортеця була частково реконструйована, 1855 захоплена і зруйнована англо-франц. ескадрою.
Рослин. світ нараховує понад 600 видів, з яких багато ендеміків. Особливу цінність становить береза дніпровська, з орхідних — зозулинці клопоносний, салеповий, розмальований, болотний, які на п-ові формують окремі ділянки пл. 2–30 га. Фауна налічує 45 видів ссавців, 300 — птахів, 74 — риб, бл. 4000 — комах. До Червоної книги України та міжнар. Червоних списків занес. 159 видів, серед яких — сліпак піщаний, ємуранчик Фальцвейна, полоз сарматський, гадюка степова. У прилеглій акваторії водяться дельфіни (азовка, білобочка, афаліна), осетрові. Для птахів тер. Кінбурн. коси — природ. міграц. шлях, місце гніздування та зимівлі. З них 67 видів занес. до Червоної книги України. В окремі роки на зимівлю збираються до 300 особин рідкіс. орлана білохвостого. У прилеглій акваторії та на озерах трапляються рожеві пелікани. Бієнкові та Василів. плавні — природні нерестовища сазана і карася, місця гніздування багатьох видів птахів. Урочище Волижин ліс і ділянка Соленоозерна разом із поряд розташ. о-вами (Круглий, Довгий, Кінські, Єгипетські, Орлів, Бабин, Смалений) материк. та акумулят. походження з мас. гніздуванням птахів входять до складу Чорноморського біосферного заповідника. 1992 створ. регіон. ландшафт. парк «Кінбурн. коса», значна частина якого 2009 увійшла до складу нац. природ. парку «Білобережжя Святослава». К. п. має значний турист., рекреац., оздоровчо-лікув. потенціал.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
