Міхаліцина Катерина Василівна

МІХАЛІ́ЦИНА Катерина Василівна (23. 02. 1982, смт Млинів Рівнен. обл.) — письменниця, перекладачка, редакторка. Член літ. об’єдн. «Поетарх» (Рівне). Лауреатка Міжнар. літ. конкурсу «Гранослов» (2007), дипломантка літ. конкурсу «Привітання життя» ім. Б.-І. Антонича (2010). Закін. Рівнен. гуманітар. університет (2003), Інститут післядиплом. освіти Львів. університету (2009). Працювала ред. видавництва «Астролябія» (2008–12), від 2012 — заступник гол. ред. «Вид-ва Старого Лева» (обидва — Львів). Пише вірші зі шкіл. років, дебютувала поезією у млинів. рай. г. «Гомін» (1999), перший опубл. перекл. — «Поезія в прозі» О. Вайлда у львів. ж. «Provocatio» (2007). Авторка книжок для дітей. Кн. «Хто росте у парку» (Л., 2016) визнана найкращою укр. книжкою року для дітей і підлітків у номінації «Проза для дошкіл. та молодшого шкіл. віку» за версією «Рейтинг критика–2016», увійшла до щоріч. каталогу книжк. рекомендацій у галузі міжнар. дит. та юнац. літ-ри «The White Ravens 2016» (Мюнхен), її видано у Китаї, Тайвані, Малайзії, В’єтнамі, Кореї та Словаччині. Окремі вірші М. перекладені польс., болгар., литов., нім. та ін. мовами. Перекладає українською мовою з англ., польс., рос. літ-р. Авторка кн. перекл. — «Сказання про дітей Гуріна» (2007), «Сильмарилліон» (2008), «Сказання з Небезпечного Королівства» (2009), «Легенда про Сіґурда і Ґудрун» (2010) та трилогії «Володар Перснів» (2011–13) Дж.-Р. Толкіна, «Томек у країні кенгуру» А. Шклярського (2010), «Белла-балерина» Л.-Е. Ґарн (2013), «Кіт на ім’я Сплет», «Вдячний Сплет», «Різдво для Сплета» (усі — 2013), «Закоханий Сплет», «Баранчик Рассел і Різдвяне диво» (обидві — 2014), «Баранчик Рассел» (2015) та «Баранчик Рассел і загублений скарб» (2017) Р. Скоттона, «Три твої імені» Д. Сабітової (2014), «Кухня пані Вишеньки» С. Плат (2016), «До нас на чай заходив тигр!» Дж. Керр, «Ловець повітряних зміїв» Х. Госсейні, «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга» Г. Марша (усі — 2017; Львів). Вірші, прозу та перекл. друкували у часописах «Радар», «Золота Пектораль», «Кур’єр Кривбасу», «Коза», «Українська літературна газета». У своїх перекл. М. орієнтується на стиль, бачення, способи світотворення автора, зберігаючи максимум його особливостей.

Завантажити статтю