Молодіжний рух Український

МОЛОДІ́ЖНИЙ РУХ Український  — масова організована соціально-політична активність молоді, спрямована на реалізацію її вимог та прав. Першим гpoмaд. молодіжним обʼєд­на­н­ням, що мало влас. статут і про­граму, було академ. товариство «Січ», засн. 1868 укр. студентами у Відні. Виникне­н­ня молодіж. організацій на укр. землях роз­почалося у 2-й пол. 19 ст. і повʼязане з діяльністю громад. У Галичині молодіжні обʼ­єд­на­н­ня (кружки або гуртки) діяли майже в усіх середніх і вищих школах. У 1890-і рр. такі гуртки почали зʼявлятися і на укр. землях у складі Рос. імперії. До 1905 тут організов. понад 100 різних молодіж. спілок, гуртків, груп, комітетів. Масовим стало створе­н­ня земляцтв, до яких входили студенти, які народилися в одній губернії. 1907–08 при Сх. ін­ституті у м. Владивосток (Росія) діяло Студент. товариство українців; станом на 1914 Централя обʼ­єд­наних укр. громад у С.-Петербурзі охоплювала 18 громад, до яких входило бл. 1 тис. студентів. На поч. 20 ст. у Галичині виникли перші масові обʼ­єд­на­н­ня молоді «Пласт», «Сокіл» та ін. Рев. події поч. 20 ст. дали поштовх актив. роз­виткові М. р. У. На поч. 1920-х рр. в УСРР діяла значна кількість небільшов. обʼ­єд­нань молоді: Комуніст. юнац. спілка, Укр. комуніст. робітн. юнац. спілка, Спілка молоді лівих есерів (боротьбистів), організація анархіст. молоді «Набат», організації Рос. с.-д. спілки робітн. молоді, Євр. комуніст. спілка молоді, Юґендкомфорбанд, Юґенд Поалей-Цион, Сіоніст.-соціаліст. спілка молоді, Єдина всерос. організація сіоніст. молоді, катол. молодіжні гуртки «ружанців» і «тертіарців», Баптист. спілка молоді та ін. 1923 організов. Земляцтво пролетар. студентства у Москві, що 1925 мало 28 філій у всіх моск. ВНЗах і обʼєд­нувало 914 укр. студентів. З метою встановити парт. контроль над молодіж. рухом КП(б)У 1919 створила Комуніст. спілку робітн. молоді України (див. Комсомол). До 2-ї пол. 1920-х рр. комсомольці домоглися ліквідації ін. обʼєд­нань молоді та встановили монополію в М. р. У. На зх.-укр. землях, що входили до складу Польщі, Румунії, Чехо-Словач­чини, масовими стали молодіжні організації «Пласт», «Сокіл», «Січ», «Луг», Союз укр. по­ступової молоді ім. М. Драгоманова «Каменярі». 1922 виникла Волинська спілка сільської молоді, що обʼ­єд­нувала молодих селян-українців. Неле­гально функціонували молодіжні організації радикал. (Комуніст. спілка молоді Зх. України) та націоналіст. (Група української національної молоді, Української націоналістичної молоді Союз, Юнацтво ОУН) спрямува­н­ня. Більшість студентів, які пере­бували під впливом укр. націоналіст. руху, входили до Центр. союзу укр. студентства (у 1920-і рр.) і Союзу укр. студент. організацій під Польщею (у 1930-і рр.). Діяли також Ділове обʼ­єд­на­н­ня по­ступового студентства (прорад. спрямува­н­ня), товариство укр. студентів-католиків «Обнова» та ін. нечислен­ні студент. організації. Зі встановле­н­ням на зх.-укр. землях рад. влади всі молодіжні організації, окрім комсомолу, заборонено. У подальшому до роз­паду СРСР 1991 М. р. У. в УРСР майже повністю був повʼя­заний з діяльністю комсомолу як громад. організації, що водночас здійснювала і держ. функції. Альтернатив. М. р. У. пред­ставляли невеликі під­піл. групи, що ставили за мету боротьбу з існуючим режимом. Серед них — Укр. нац.-козац. партія (Київ, 1925–26), С.-д. партія України (Харківщина, 1935–36), Інтернаціоналіст. спілка життя і свободи (Донеч­чина, 1935–36), низка організацій 1950-х — 1-ї пол. 1980-х рр., зокрема Клуб творчої молоді. На Далекому Сході 1941–45 при Укр. нац. колонії у м. Харбін (нині Китай) діяв Гурток української національної молоді. У діаспорі укр. молодіжні громад. обʼ­єд­на­н­ня почали виникати ще під час 1-ї хвилі еміграції (кін. 19 ст. — 1914). Так, 1904 у м. Він­ніпеґ створ. Кружок русько-укр. молодіжи, 1906 у м. Монреаль (обидва — Канада) — Товариство укр. молодіжи. Однак масово М. р. У. почав роз­виватися лише у період 2-ї (1918–39) та 3-ї (після 1945) хвиль еміграції. На піку роз­витку він охоплював до 10 % укр. молоді діаспори. За мас­штабами діяльності та організац. структурами укр. молодіжні організації у еміграції поділяють на дві осн. групи. До першої належать ті, що обʼєд­нують молодь у кількох країнах світу: Союз українського сту­дент­ства Центральний (ЦЕСУС), «Пласт», Спілка української молоді (СУМ), Демократичної української молоді Обʼ­єд­на­н­ня (ОДУМ), Федерація т-в укр. студентів-ка­толиків «Обнова» (ФТУСК «Обнова»), Товариство укр. студіюючої молоді ім. М. Міхновського (ТУСМ), Обʼ­єд­на­н­ня укр. академ. т-в нац. солідаризму «Зарево» (УСАТ «Зарево»), Союз укр. студент. т-в у Європі (СУСТЕ), Ліґа українсь­кої молоді Пів­нічної Америки (ЛУМПА), Рада укр. молоді Пн. Америки (РУМПА), Молоді українські націоналісти (МУН). Другу групу складають організації, що діють у межах окремих країн і мають свої структури лише у них: Союз молоді Карпат (СМК), Організація укр. молоді у Франції (ОУМФ), Культ.-осв. і спорт. центр молоді у Бразилії (КЛЕМ), Союз укр. молоді Канади (СУМК). Більшість діаспор. укр. молодіж. обʼ­єд­нань, окрім «Пласту», діють під керівництвом, а інколи й у складі «дорослих» політ. сил. На­прикінці 1980-х рр. в УРСР виникли «неформал.» групи та обʼєд­на­н­ня молоді, організов. на засадах культурол. інтересів, захопле­н­ня певними видами спорту, дослідж. різноманіт. про­блем: Лева Товариство (Львів), «Оберіг» (Чернівці), «По­ступ» (м. Самбір), «Паростки» (м. Стрий; обидва — Львів. обл.), «Берегиня» (м. Умань Черкас. обл.), «Щире братство», «Громада», «Спадщина» (усі — Київ). Вони швидко політизувалися і зробили вагомий внесок у роз­виток заг.-демократ. і нац. рухів в Україні. Докорін­ні зміни у М. р. У. від­булися після від­новле­н­ня незалежності 1991. Як правона­ступник комсомолу по­стала Спілка молодіж. організацій України, 1992 — Укр. нац. комітет молодіж. організацій (гол. мета — ре­презентація громад. молодіж. руху в органах держ. влади), що нині значно знизили активність. Натомість діють кілька десятків всеукр. і кілька сотень регіон. молодіж. структур різноманіт. політ., громад., реліг. та ін. спрямува­н­ня, серед них — Аерокосмічної освіти молоді України Націо­нальний центр.

Завантажити статтю